Словник української мови (1927)/вимова
| ◀ вимня | Словник української мови В вимова |
вимовити ▶ |
|
Вимо́ва, ви, ж. 1) Выговор, произношение. Ном. № 6072. 2) Обусловленное договором добавочное вознаграждение. Вимова така: окромі грошей, одежа й харч. 3) Отговорка. *4) Выговор, нотация, укор. Показати ще раз донці силу своєї вимови. Лепкий. Ум. Вимо́вка. Ти береш тридцять рублів, а вимовка яка єсть у тебе? Хоч свита або що? Змиев. у.