Словник української мови (1927)/виговоряти
| ◀ виговорюватися | Словник української мови В виговоряти |
вигода ▶ |
|
Виговоря́ти, ря́ю, єш, гл. = Вигово́рювати. Буде твоя мати мені виговоряти: вставай, невіхно, ти вставай молодая. Мет. 49. Як би достаток, то не схотів би цього і виговоряти, а то по неволі уже треба (що має дати на весілля молодий). ХС. VII. 421.