шей — може починати справу. Хот. Нік. Ум. Бі́льшенький.
Більшина́, ни́, ж. 1) Величина. Бел.-Hoc. 2) = Бі́льшість.
Бі́льшити, шу, шиш, гл. Увеличивать.
Бі́льшість, шости, ж. Большинство. Більшість була на моїй стороні.
Білю́га, ги, ж. = Оклі́й, Aspius lucidus. Вх. Пч. II. 18. См. Біли́ця 5.
Білю́х, ха́, м. Насек. Pieris. Вх. Пч. I. 7.
Білю́щий, а, е. Очень белый. Дівчата все в білющих сорочках та в квітках. Св. Л. 192.
Біля́, нар. Подле, возле, около. Ліг біля моря одпочить. Шевч. Будем ми старих людей біля його держати, будуть вони його научати. Дума.
*Біля́вець, вця, м. = Біля́вий. Сл. Яворн.
Біля́вий, а, е. Белокурый, блондин. Рудч. ЧП. 214. Чорнявую з душі люблю, з білявою женихаюся. Нп. Ум. Біля́венький. Своїм личком та білявеньким все підманює. КС. 1883. I. 217.
Біля́вина, ни, ж. = Біля́вка. Через тоту білявину дома не ночую. Гол. IV. 463.
Біля́виця, ці, ж. = Біля́вина. Гол. IV. 508. Та де ж моя білявиця, що і не видаю. Pauli. II. 187.
Біля́віти, вію, єш, гл. Становиться белолицым, белокурым.
Біля́вка, ки, ж. Белолицая, белокурая, блондинка. Гол. II. 432. Ой не піду до білявки, не піду. Pauli. II. 189. Ум. Біля́вонька, біля́вочка.
Біля́вша, ші, ж. Насек. Libellula, стрекоза. Вх. Пч. I. 6.
Біля́к, ка́, м. 1) Белый по масти, одетый в белое. На ставі пишно лебедь плив, а гуси сірії край його поринали. — «Хиба отцей біляк вас з глузду звів?» — один гусак загомонів. Греб. 362. 2) Род грибов. Як загадав боровик… ой тим білякам да на войну йти. Чуб. V. 1183. 3) Беляк-заяц. Шейк. 4) Род черешен. Уман. у. 5) Встречено только в думе «Про Самійла Кішку»: (Паювали) златосинії киндяки на козаки, златоглави — на отамани, турецькую білую габу — на козаки на біляки. АД. I. 219. Значение неясно. Аф. (310) переводит: «козаки, не вступившие еще в товари́ство, т. е. не посвященные в звание ли́царя славного войска запорожского»; Шейк. (65): «козаки, ходившие в белой одежде». Кулиш понимает это слово в смысле простой, рядовой козак. «Лейстровик чи охочий? — Лейстровий, мосці-пане. — Біляк, чи отаман?» — З отамання. К. ЦН. 310. 6) Горшок без глазури из белой глины. Вх. Лем. 392.
Біля́нка, ки, ж. 1) Белизна лица (в противоположность весня́нка — веснушка). По народному поверью, имеющий веснушки на лице должен весною, увидев ласточку, сказать: «Ластівко, ластівко! на тобі веснянки, дай мені білянки!» Ном. № 226. Чуб. I. 59. 2) Раст. Agaricus subdulcis Bull. ЗЮЗО. I. 110. 3) Порода белых слив. Вх. Уг. 227.
Бі́ляний, а, е. О полотне: беленый (холст). Це сирове полотно, а то біляне. НВолын. у.
Біля́р, ра́, м. Белильщик. І стала одежа його осяйна, вельми біла, мов сніг, якої біляр на землі не може вбілити. Ев. Мр. IX. 3.
*Біля́рка, ки, ж. Белильщица. Сл. Яворн.
*Біля́рня, ні, ж. 1) Пробелочная. 2) Отбельная фабрика. Сл. Дубр.
Біля́стий, а, е. Беловатый, белеющий.
Бі́лячий, а, е. Беличий. Білячий хвостик. О. 1862. VIII. 33.
Бім-бім! меж. Звукоподражание детской забаве, когда дети пальцем прикасаются к нижней губе.
Бімбува́ти, бу́ю, єш, гл. (См. Бім-бім!) 1) Ничего не делать, праздно время проводить. Бімбує, як жид у шабаш! Посл. Липов. у. 2) Гордиться, чваниться. Бімбує, як Берко в колоді. Ном. 3) Говорить под нос. Шейк.
I. Бір, бо́ру, м. Сосновый лес, бор. АД. I. 83. Закотилось сонечко за зелений бір, ми підемо вечеряти у багатий двір. Нп. Ум. Біро́к, боро́чок. Чуб. V. 484. Ув. Бори́ще, боря́ка.
II. Бір, біру, и бо́ру, м. Сбор, налог. Небагато я вже мала доплочувать громадського біру: вісім левів ще й скілько там. Федьк.
