Словник української мови (1927)/білявий
| ◀ білявець | Словник української мови Б білявий |
білявина ▶ |
|
Біля́вий, а, е. Белокурый, блондин. Рудч. ЧП. 214. Чорнявую з душі люблю, з білявою женихаюся. Нп. Ум. Біля́венький. Своїм личком та білявеньким все підманює. КС. 1883. I. 217.