упасть, ударить. Кого по пиці бехає, кого у груди тасує. Кв. Так і бехнув з горища. Мнж. 113.
Бе́хатися, хаюся, єшся, сов. в. бе́хнутися, нуся, нешся, гл. Падать, упасть с шумом, грохнуться. Як би не вона, бехнулась би перед усіма. Г. Барв. 398.
Бе́цма́н, на́, м. Неповоротливый человек, увалень, дубина, балбес. Який бецман, а нічого не вгоден робить. Аф.
Бе́цма́нка, ки, ж. р. от бе́цма́н.
Бець, ця, м. Род большого хлеба? Беця їм спечу. Мнж. 98.
Бецько́м, нар. — посну́ти. Крепко заснуть. Желех.
Бе́цяти, цяю, єш, гл. Детск. испражняться. Вх. Лем. 391.
Бе́чка, ки, ж. = То́рок 2. МУЕ. III. 25.
Беше́ги, ше́г, ж. мн. Заразительные болезнетворные вещества. Заніс бешеги до нашого села. Вх. Зн. 3.
Беше́зни́к, ка, м. Раст. Paris quadrifolia. Шух. I. 20, 46, 22.
Беши́ха, хи, ж. Болезнь: рожа, рожистое воспаление. Чуб. I. 116. Х. Сб. VII. 416. Мил. М. 95. Ув. Беши́шище. Мил. М. 96.
Беши́шник, ка, м. 1) Раст. Chenopodium hybridum L. ЗЮЗО. I. 116. Мил. М. 96, 11. 2) = Беши́ха. Драг. 27, № 11, статья 4.
Бе́шкет, ту, м. 1) Скандал, безчестие, посрамление. Се ще йому стиднійш буде, що при людях такий бешкет йому зробили. Кв. 2) Шум, смятение. Шейк.
Бешке́т, ту, м. = Бе́ске́т. Київ усе по бешкетах та по кручах. Змиев. у.
Бешке́тний, а, е. Скандальный, скандалезный.
Бешме́т, та, м. Особый род верхней одежды, бешмет; кафтан, носимый под черкескою. Стор. II. 18. ЕЗ. V. 6. (Черном.).
Бе́шпет, ту, м. = Бе́шкет. Цю ніч вони мені бешпет зробили, усі копи побили. Сумск. у.
Бешпе́тити, чу, тиш, гл. Пачкать, гадить. Мухи бешпетять стіни.
Бе́штання, ня, с. Брань, нагоняй, *разнос. Досить мені вже того бештання, — краще мовчи вже. Липов. у. Ефр.
Бе́штати, таю, єш, гл. Бранить, срамить, давать нагоняй. Я його вже добре бештав. Шейк. Бештає за гріхи вдівця молодого. Рудан. I. 158.
Бе́щад, да, м. = Бе́скид 2. Вх. Уг. 227.
Бжди́рка, ки, ж. Рыба Phonixus rivularis. Вх. Пч. II. 20.
Бжів, ва, м. = Чміль. Вх. Пч. I. 5.
Бжі́лка, ки, ж. = Бджі́лка.
Бжола́, ли́, ж., бжоляни́к, ка, м. и пр. = Бджола́, бджоляни́к и пр.
Бжоляникува́ти, ку́ю, єш, гл. = Пасішникува́ти. Волч. у. (Лободовск.).
*Бжоля́р, ра́, м. Пчеловод. Немол.
Бжук, ка́, м. Навозный жук, Scarabaeus stercorarius. Вх. Пч. II. 27.
Бжун, на́, м. = Бжук. Желех.
Бжуні́ти, ню́, ни́ш, гл. Жужжать. Желех.
Бзди́кати, каю, єш, гл. = Бзді́ти.
Бзди́кну́ти и бздикону́ти, ну, не́ш, гл. Одн. в. от бзди́кати.
Бздила́, ли́, ж. Жук вонючка, Blaps. Мнж. 176.
Бзди́ни, бздин, ж. мн. 1) Газы в желудке. 2) = Бздюха́ 1? Рветься як бздини. Шейк.
Бзді́ти, бздю, бздиш, одн. в. бздну́ти, ну́, не́ш, гл. Бздеть, испускать, испустить ветры. Ном. № 12577. Дід перднув, баба бзднула — і хата потонула. Нар. сказка. Не бзди гостро, бо уріжешся. Посл. Канев. у.
Бздо, да, с. Газы в желудке, ветры.
Бздун, на́, м. Часто испускающий ветры (см. Бздо); говорят преимущественно о стариках. Старий бздун. Ув. Бздуня́ка. Оце ще бздуняка: начхурів і дихати не можна. Кременч. у.
Бздюха́, хи́, ж. 1) Род гриба: дождевик, Lycuperdon Bovista L. 2) Насекомое: вонючка. Ум. Бздю́шка.
*Бзик, ку, м. 1) Строка, дрок. 2) О человеке: норов, пунктик, мания. Сл. Нік.
Бзина́, ни́, ж. = Бузина́. Желех. Шух. I. 18. ЕЗ. V. 89.
Бзино́вий, а, е = Бузино́вий. ЕЗ. V. 89.
Бзича́ти, чу́, чи́ш, гл. = Дзича́ти. Вх. Лем. 391.
