Словник української мови (1927)/бешкет

by Борис Грінченко

◀ бешишник

Словник української мови Борис Грінченко Б бешкет

бешкетний ▶

Київ: Горно, 1927

Бе́шкет, ту, м. 1) Скандал, безчестие, посрамление. Се ще йому стиднійш буде, що при людях такий бешкет йому зробили. Кв. 2) Шум, смятение. Шейк.

Бешке́т, ту, м. = Бе́ске́т. Київ усе по бешкетах та по кручах. Змиев. у.