Та таки́ ані же. Положительно ничего, нисколько. Ном. № 4971.
Жеб, же́би, сз. 1) = Щоб. Чоловік не ангол, жеб не согрішив. Ном. № 100. Немає злого, жеби на добре не вийшло. Ном. № 4899. 2) Если бы. Жеби, вибачайте, свині роги, то б усіх поколола. Ном. № 3827.
Жебоні́ти, ню́, ни́ш, гл. Лепетать. Будемо жебоніти, як маленькі діти. Чуб. V. 37.
Жебра́к, ка́, м. Нищий. Не пішла дівка за козака, тільки пішла за жебрака. Чуб. V. 915.
Жебра́н, на́, м. = Жебрак. Жебран ходить, хліба просить. Чуб. V. 433.
Жебра́ний, а, е. Нищенский, добытый нищенством, выпрашиванием. Піти́ на жебра́ний хліб. Обнищать, сделаться нищим.
Жебрани́на, ни, ж. 1) Нищенствование, выпрашивание. 2) Милостыня. Желех.
Же́брати, раю, єш, гл. = Жебрувати.
Жебра́цтво, ва, с. 1) Нищенство. 2) Соб. Нищие. Желех.
Жебра́цький, а, е. Принадлежащий нищему.
Жебра́чий, а, е = Жебрацький.
Жебра́чка, ки, ж. Нищая. Де що було в мене, то позабирала — добра жебрачка! Черк. у.
Же́бри, рів, м. мн. Нищенствование, попрошайничество, прошение милостыни. Піти́ на же́бри. Пойти нищенствовать. Пішов дід на жебри, та не мав у що хліба класти. Ном. № 9871.
Жебрі́й, рію, м. Раст. Galeopsis versicolor. Вх. Пч. I. 10. См. Жабрій.
Жебрува́ти, ру́ю, єш, гл. Нищенствовать, просить милостыни. Радом. у. Пішов уже жебрувати. Ном. № 14292.
Же́вжик, ка, м. 1) Воробей. 2) Ветренник, вертопрах. Чортів жевжик. Ном. № 3256. Жевжики, що дівчат обдурювали. Кв. II. 421. Ум. Жевжичок.
Жевжикува́ти, ку́ю, єш, гл. Ветрогонить. Харьк. г.
Же́вжичок, чка, м. Ум. от жевжик.
Же́вріти, рію, єш, гл. Гореть без пламени, рдеть. Жар червоним золотом жевріє. Г. Барв. 458. Зоря жевріє. Там зроду жевріє любов.
Же́врітися, ріюся, єшся, гл. = Жевріти.
Жегна́ння, ня, с. Прощание.
Жегна́ти, на́ю, єш, (кого), гл. Прощаться с кем. Тещенька зятя жегнала, колдрами двір застилала. Гол. VI. 290.
Жегна́тися, на́юся, єшся, гл. Прощаться.
Же́жель, ля, м. Место, открытое для ветра. Борз. у. І сів же на жежелі. Прилуц. у.
Же́жко, нар. Горячо, жарко. Їдуть, вже недалеко й пекло. — «Ей, каже вуйт, вертаймось, чоловіче, додому, мені вже дуже жежко». Чуб. II. 403.
Жезл, ла, м. Жезл. І божий жезл минає окаянних. К. Іов. 46.
Жезло, ла, с. = Жезл.
Желі́зний и пр. = Залізний и пр.
Желіпало, ла, м. 1) Медленно ядущий. 2) Крикун.
Желіпа́ння, ня, с. 1) Медленная еда. 2) Крик, оранье.
Желіпа́ти, па́ю, єш, гл. 1) Медленно есть. 2) Одн. в. желіпнути, ну, неш. Сильно закричать, заорать. Бач, трясця його матері! — желіпнув Грицько. Мир. Пов. I. 156.
Же́лонка, ки, ж. Дятел. Змиев. у. См. Жовна.
Же́льман, на, м. Род игры, род весеннего хоровода. А ми як колись малими гуляли з вами і в жельмана, і веснянок співали. Левиц. Пов. 106.
Жемери́ння, ня, с. Жмыхи.
Жемчуг, гу, м. Жемчуг. Ой там Ганночка гуляла, жемчуг намисто порвала. Чуб. III. 188. Ум. Жемчужо́к.
Жемчужи́на, ни, ж. Жемчужина.
Жемчу́жний, а, е. Жемчужный. Золотеє коріннячко, жемчужнеє насіннячко. Чуб. III. 125.
Жемчужо́к, жка́, м. Ум. от жемчуг.
Же́навий, а, е. Живой, проворный. Вх. Зн. 37.
Жени́ло, ла, м. Насмешливо: парень, которого пора женить. Сим. 177. То таке женило аж під стелю. Рудч. Ск. II. 107.
Жени́ти, ню́, ниш, гл. Женить. Женить би вас, щоб не брикали. Ном. № 10229. Ой стара нене, чом не жениш мене? Нащо тебе, сину, молодим женити? Макс. (1849). 160.
Жени́тися, ню́ся, нишся, гл. Жениться. Як сироті женитися, то й ніч мала. Ном. № 10699. Чи такому ж бридкому, як ти, женитися з Марусею? О.
