жартушки, а мишці смертушки. Ном. № 2351.
Жару́ха, хи, ж. = Жалива. Желех.
Жарьо́ха, хи, ж. Трепка, побои. Алв. 86.
Жас, су, м. = Жах. Желех.
Жаса́ти, са́ю, єш, гл. Пугать. Вх. Зн. 17.
Жа́ско, нар. Страшно. Боюся, бо вже ніч, — жаско мені буде додому йти. Ковельск. у.
Жасми́н, ну, м. Жасмин, Philadelphus coronarius L. ЗЮЗО. I. 131. Цвіли кущі рожі, бузку, жасмину. Левиц. Пов. 20.
Жасми́нний, а, е. Жасминный. Жасминними пахощами пахне. МВ. III. 52.
Жа́сний, а, е. Страшный. Желех.
Жа́сно, нар. = Жаско.
Жасну́ти, ну́, не́ш, гл. Пугнуть. Вх. Зн. 17. Желех.
I. Жа́ти, жну, жнеш, гл. Жать. Пора, мати, жито жати, — колос похилився. Мет. 21. Жало два женці. Ном., стр. 298, № 256. Жа́ти на оди́н сніп. Жить в согласии. Забудь свою кривду і сим робом нахилиш свою сім'ю до одного діла, до одних думок і будете всі жати на один сніп. Г. Барв. 343.
II. Жа́ти, жму, жмеш, гл. Жать, сжимать. Як є, так жму, а нема, так жду. Ном. № 13744. Снопочок нажала, к серденьку прижала. Жми, жми, моє серденько. Чуб. III. 250.
Жа́тий, а, е. Сжатый (серпом). Ой де буде жито жате, то там будем ночувати. Чуб. V. 191.
I. Жа́тися, жну́ся, жне́шся, гл. Жаться, быть пожинаемым. Рутульці з криком в город пруться, як од серпа колосся жнуться. Котл. Ен.
II. Жа́тися, жму́ся, жме́шся, гл. Жаться, сжиматься. Жметься, гнеться, — як кургузий дядько. Ном. № 3053.
Жа́тка, ки, ж. Жатвенная машина. О. 1861. IX. 178.
Жаття́, тя́, с. Жатие, сжинание, жатва. Од жаття рука болить. Канев. у. Пішов дощ та вже й по жаттю. Каменец. у.
Жах, ху, м. Ужас, страх. Тоді латинців жах напав: утратили і дух, і силу, побігли, хто куди попав. Котл. Ен. VI. 63. Стара мати сливе що стратила розум з горенька та з жаху, з ляку. МВ. III. 21.
Жаха́нка, ки, ж. = Жахання? Харьк. г.
Жаха́ння, ня, с. 1) Пугание. 2) Страх, испуг. Чуток було чимало для нашого жахання і сподівання. МВ. II. 163. Я пізнаю з їх жахання, що ти, боже мій, зо мною. К. Псал. 129.
Жаха́ти, ха́ю, єш, гл. 1) Пугать, страшить, ужасать. Твій гнів мене жахає. К. Псал. 203. 2) Вырываться (о пламени). Полум'я так і жахає з комина. Жахнуло полум'я з груби.
Жаха́тися, ха́юся, єшся, гл. 1) Пугаться, страшиться. Жахається і втікає, ні слова не сказавши парубкові. Кв. I. 23. Про Київ не жахайсь, Волиня пригортайсь, а Покуття тримайсь. Ном. № 722. 2) С испугу вздрогнуть, особенно во сне. Зо сну жахається. Ном. № 11352. І страху не раз набрався, аж крізь сон жахався. Св. Л. 37. Улюбився у дівчину, що й зо сну жахаюсь. Чуб. V. 25.
Жахли́вий, а, е. Пугливый. Яка ж ти жахлива, Меласю, каже Михайло, всміхаючись. МВ. III. 142. Ум. Жахливе́нький.
Жахли́вість, вості, ж. Пугливость.
Жахли́во, нар. Пугливо. Озираючись жахливо, вибігла його дівчина. МВ. (О. 1862. I. 92).
Жахни́й, а́, е́. Страшный. Харьк. Ум. Жахне́нький.
Жа́хно, нар. Страшно.
Жахну́ти, ну́, не́ш, гл. Одн. в. от гл. жаха́ти. 1) Пугнуть. 2) Броситься, побежать. Вовк так і жахнув у лозняк. Тоді запорожці як жахнули! так чисто все забрали, а татар на гамуз порубали. КС. 1882. XII. 591. 3) Вспыхнуть, вырваться (о пламени) Солома в сінях так і жахнула. Г. Барв. 458.
Жахну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Одн. в. от жаха́тися. Вздрогнуть, кинуться с испугу. Ой мені лишечко! жахнулась Катря обік мене. МВ. II. 90. Пані так і жахнулась, аж одскочила, ніби вкололась, або опеклась. Левиц. I. 334. Се твій прийшов до тебе батько, то не сполохайсь, не жахнись. Котл. Ен. 53.
Жахо́та, ти, ж. Ужасы, страхи.
Жахті́ти, хчу́, хти́ш, гл. Пышать, испускать сильный жар, раскаляться, рдеть. Купа жару, та аж жахтить, червоніє. Г. Барв. 458. Натопив піч, аж жахтить. Харьк. А серденько, немов той жар, жахтіло. К. Бай. 15. Не знаю, як вам і сказати, панієчко, про своє
