Словник української мови (1937)/жахатися

by Борис Грінченко

◀ жахати

Словник української мови Борис Грінченко Ж жахатися

жахливий ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Жаха́тися, ха́юся, єшся, гл. 1) Пугаться, страшиться. Жахається і втікає, ні слова не сказавши парубкові. Кв. I. 23. Про Київ не жахайсь, Волиня пригортайсь, а Покуття тримайсь. Ном. № 722. 2) С испугу вздрогнуть, особенно во сне. Зо сну жахається. Ном. № 11352. І страху не раз набрався, аж крізь сон жахався. Св. Л. 37. Улюбився у дівчину, що й зо сну жахаюсь. Чуб. V. 25.