Не застебнулась до шиї, мені й надуло в душу. Рк. Левиц. 5) Опухоль на шее. ЗЮЗО. II. 389. Ум. Ду́шка, ду́шенька, ду́шечка, душеня́тко, душеня́точко, души́ця. Кроме последнего слова, употребляются преимущественно как ласкательные имена для любимых, дорогих людей. Ой кріп та ромен та петрушечка… кучерявий Іван, моя душечка. Нп.
Душа́рка, ки, ж. и душар, ря, м. В заговоре от душі (опухоли на шее) повидимому в значении душительница, душитель. Мав душар дев'їт синов, мала душарка дев'їт доньок. ЗЮЗО. II. 389.
Душе́вний, а, е. Душевный. Тепер я тебе рішена, радість моя душевна! Чуб. III. 15.
Душени́на, ни, ж. Душеное мясо. Душенини доволі і їсти ніколи. Чуб. V. 1081.
Душеня́тко, душеня́тонько, душеня́точко, ка, с. Ум. от душа.
Ду́шенька, ду́шечка, ки, ж. Ум. от душа.
Души́стий, а, е = Духовитий. Души́стий богу́н. Раст. Daphne Cneorum. ЗЮЗО. I. 121. Души́сті васи́льки. Раст. Ocimum basilicum. ЗЮЗО. I. 129. Души́сті гвозди́ки. Раст. Dianthus Caryophyllus. ЗЮЗО. I. 121. Души́стий горо́шок. Раст. Lathyrus odoratus. ЗЮЗО. I. 126. Души́ста не́хворощ. Раст. Artemisia annua. ЗЮЗО. I. 112. Души́ста фія́лка. Viola odorata. ЗЮЗО. I. 141.
Души́ти, шу́, шиш, гл. 1) Душить, давить. 2) Давить, жать. Взяла за маленький палець та й душить його помаленьку. 3) Давить, притеснять. 4) Души́ти копійчи́ну. Беречь деньги, скупиться. Батьки в поповичів народ все скупенький, що душать копійчину. Св. Л. 136.
Души́тися, шу́ся, шишся, гл. Задыхаться.
Души́ця, ці, ж. Ум. от душа.
Душі́вка, ки, ж. Полоса земли в наделе, приходящаяся на одну ревизскую душу. Нежин. у.
Душі́ти, шу́, ши́ш, гл. Издавать запах, нести запахом. Любисточку ввірвала, — у голови положу, щоб душіло. Г. Барв. 80. Вона чорт-зна чим і душить.
Ду́шка, ки, ж. 1) Ум. от душа. Ном. № 4573. Кв. II. 237. 2) Платье для девочек — без рукавов, с прорехой назади, зашнуровывающейся на спине. Гол. Од. 23.
Душкува́ти, ку́ю, єш, гл. Об овцах: во время жары, сбившись в кучу, тяжело и усиленно дышать. Вівці душкують. Каменец. у.
Душма́н, на́, м. Притеснитель, угнетатель. К. ПС. 70. Пресвітлий князю, ти всього не знаєш, що в тебе коять душмани козацькі… бо дуки ці голоту зобіжають. К. Бай. 57.
Душни́й, а́, е́. Жаркий, знойный, душный. Яке б душне літо не було, а розкидай цю солому, то зараз де не возьметься і мороз, і сніг. Рудч. Ск. II. 81. Літом день гарячий, душний. МВ. II. 14. Ум. Душне́нький.
Ду́шно, нар. Жарко, душно. Ном. № 10288. Душно мені, — ходім, дочко, до ставка купатись. Шевч. 22. Ум. Душне́нько.
Душогу́б, ба, м. = Душогубець.
Душогу́бець, бця, м. Душегубец, убийца. Твій рід хороший і величний не плодив ні злодіїв, ні душогубців. МВ. I. 27. Перш було як який грішний попаде сюди, так і то навдивовижу; та й то бували все то душогубці, то харцизяки. Кв. II. 187. Той був душогубець. Єв. І. VIII. 44.
Душогу́бка, ки, ж. 1) Душегубка, убийца. Ой помалу-малу, душогубко, грай, да не врази ж мого серденька вкрай: ти ж мене, сестро, з світу згубила, ніж у серденько да й устромила. ЗОЮР. II. 22. 2) Маленькая лодка, преимущественно выдолбленная из одного дерева. Вас. 152. Сим. 152.
Душогу́бний, а, е. 1) Убийственный. 2) Душу погубляющий. Ради душогубної користі. К. ПС. 15.
Душогу́бник, ка, м. 1) = Душогубець. 2) Душу погубляющий. (Сатана) душогубник. К. ПС. 75.
Душогу́бниця, ці, ж. = Душогубка 1. Душогубниця війна. К. Дз. 94.
Душогу́бство, ва, с. Душегубство. Багато там людей погубля свої душі то лайкою, то скнарістю, то душогубством безбожним. ЗОЮР. 311. З серця… виходять лихі думки, перелюб, душогубство. Єв. Мр. VII. 21.
Душо́к, шка́, м. Ум. от дух.
