Словник української мови (1937)/душогубка

by Борис Грінченко

◀ душогубець

Словник української мови Борис Грінченко Д душогубка

душогубний ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Душогу́бка, ки, ж. 1) Душегубка, убийца. Ой помалу-малу, душогубко, грай, да не врази ж мого серденька вкрай: ти ж мене, сестро, з світу згубила, ніж у серденько да й устромила. ЗОЮР. II. 22. 2) Маленькая лодка, преимущественно выдолбленная из одного дерева. Вас. 152. Сим. 152.