з лісу від драчки. Волын. г. 3) Обдирало, сборщик податей. Воно б добре жилось, та драчі прокляті: двадцять п'ять карбованців за п'ять душ подушного заплати. Лебед. у. 4) Колючий кустарник. (Добруджа). КС. 1883. I. 59. 5) Род удочки для крупной рыбы при ловле зимой: оловянная гирька с крючком на шнурке. Вас. 189.
Дра́ча, чі, ж. 1) Обирательство, вымогательство, поборы, взятки. Нема життя: великі драчі. Лебед. у. КС. 1882. IX. 568. 2) Ссоры. Як менший брат оженився, то почалась між ними драча за худобу. Екатериносл. у.
Дра́чка, ки, ж. 1) Лесопильный завод. (Пример см. при слове драч 2). 2) Доска. Дра́чку рі́зати. Пилить доски. Волын. г. 3) Плотн. инструмент: ресмус. 4) Расположение к ссоре. Отак і посердились, неначе хто між їми драчку вкинув. Киев. у.
Драчкува́ти, кую, єш, гл. Обивать стены нового дома перед обмазкою драницами. Рк. Левиц.
Древи́на, ни, ж. = Деревина. Шевч. 436.
Дре́вко, ка, с. Ум. от дре́во. Деревцо. Чуб. V. 850.
Дре́вній, я, є. Престарелый, старый. Сим. 230. Була то жона вельми древня і немощна. МВ. II. 74.
Дре́во, ва, с. = Дерево. Грин. III. 690. А зозуля стрепенула, в темний луг полинула, сіла собі на високім древі. Мет. 256. Над водою посаджене древо зеленіє. Ум. Дре́вко. Помости гніздечко й у садочку, на високім древку, на яворку. Чуб. V. 850.
Древору́б, ба, м. Сарай для дров. Шух. I. 106.
Дре́гес, са, м. = Дригез. Він кладе дрегес за губу.
Дреглі́, лі́в, м. мн. = Драглі. Вх. Зн. 16.
Дрегло, ла, с. ? Всякоє дрегло, разніє квіти. Чуб. III. 336.
Дрегну́ти, ну́, не́ш, гл. = Дременути. А наймит справді мов божевільний дрегнув із поля додому. Не гледів і дороги. Г. Барв. 198.
Дрегота́, ти́, ж. = Дригота. Все на бідного дрегота. Ном. № 1577.
Дремену́ти, ну́, не́ш, гл. Быстро побежать, уйти. Мир. Пов. I. 158б. А кобила як дремене, аж курява встала. Рудч. Ск. І. 1.
Дре́млик, ка, м. Раст. Orchis morio.
Дремлю́га, ги, ж. Птица козодой, Caprimulgus europaeus. Черк. у.
Дре́нути, ну, неш, гл. = Дременути. До корчми дренув. НВолын. у.
Дренча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Деренчати. Голос їй дренчить. Св. Л. 103. Панотець давно хріп, аж вікна дренчали. Св. Л. 13.
Дрепену́ти, ну́, не́ш, гл. = Дременути.
Дрешпа́к, ка́, м. У овчинников: когтеобразный железный гребешок, которым расчесывают шерсть на обработанной уже овчине. Вас. 153.
Дри́ве́тня, дриво́тня, дриву́тня, ні, ж. = Дривітня. Чуб. VII. 387.
Дри́вітня, дри́вотня, дри́вутня, ні, ж. Бревно, на котором рубят дрова, а также и место, где оно находится. Хлопці щось робили та й покинули сокиру, устромивши у дривотню. Кост. (О. 1862. VI. 46). На дривітні дров ні поліна. ЗОЮР. I. 220. А турки, що тріски на дривітні, валяються кучами. ЗОЮР. I. 291. Чи пересуне що, чи переложить, а сама зирк із комори на дривотню. Кв. II. 160.
Дри́вотень, тня, м. = Дривітня. Екатериносл. у. (Залюбовск.).
Дриг, меж., выражающее быстрое одноразовое движение ногой. Дриг ногою! круть ріжками! Г. Арт. (О. 1861. III. 104).
Дригави́ця, ці, дригва́, ви́, ж. Студенистая масса или что-либо подобное ей. Ще за старих панів вівці такі вже ситі були, що як ідуть — аж дригавиця дриготить. Лубен. у. Там і вівці ситі, як дригва, аж шкура ходором ходе. Лубен. у.
Дри́гавка, ки, ж. Руль. Ровен. у. Волын. г.
Дри́га́ння, ня, с. Быстрое движение ногою; судорожное подергивание членов.
Дри́га́ти, га́ю, єш, одн. в. дригну́ти, ну́, не́ш, гл. Делать быстрое движение ногою; судорожно подергиваться. Тут умира, а ногою ще дрига. Ном. № 3340. А Потоцький ще гірш сміється: аж ніжками дрига та регочеться. Стор. I. 192. І старому собаці дригають жили. Ном. № 8695. Тепер вони сплять з перепою, не дригне ні один ногою. Котл. Ен.
