Домови́нка, ки, ж. Ум. от домови́на.
Домо́вити, ся. См. Домовляти, ся.
Домовля́ти, ля́ю, єш, сов. в. домо́вити, влю, виш, гл. 1) Договаривать, договорить. Сльози лились, лилися козацькі, тугу домовляли. Шевч. 56. 2) Договаривать, договорить, нанимать, нанять. 3) Укорять, укорить, упрекать, упрекнуть. «Не сором тобі в корчмі сидіти? Маєш ти дома жінку і діти». — «На, пий горівку та не домовляй, або іди к бісу, нас не забавляй!» (Говорит пьяница укоряющей его жене). Чуб. V. 1099. Бач, ти об мені й не думаєш! — домовля йому. МВ. (О. 1862. III. 47).
Домовля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. домо́витися, влюся, вишся, гл. 1) Договариваться, договориться до чего. 2) Договариваться, договориться, уславливаться, условиться, наниматься, наняться. Може домовиться, коли за рушниками прислати. Кв. Тільки домовся з нею так, щоб вона про мене не знала. Шевч. 301.
Домо́вний, а, е. Условленный.
Домовни́к, ка́, м. 1) = Домівник. 2) = Домовик. Відьма не ходить туди, де єсть домовник: він її зараз укладе. ЗОЮР. II. 37.
Домога́ння, ня, с. = Домагання.
Домога́тися, га́юся, єшся, гл. = Домагатися. Ном. № 5342.
Домодержа́вець, вця, м. Домовладелец, домохозяин.
Домоли́ти, лю́, лиш, гл. Умолить. Не домолив його: хоче таки правити довг.
Домоли́тися, лю́ся, лишся, гл. Домолиться.
Домоло́ти. См. Домелювати.
Домолоти́ти. См. Домолочувати.
Домоло́чувати, чую, єш, сов. в. домолоти́ти, чу́, тиш, гл. Домолачивать, домолотить. (Просо) надворі домолочують. Грин. III. 509.
Домонта́р, ря́, м. Домосед. Будуть мене козаки за хліб, за сіль поважати, тільки будуть мене, мати, напідпитку гречкосієм, домонтарем величати. Дума.
Домонта́рство, ва, с. Сидение дома, хозяйничанье дома. Краще… було Грицькові домонтарство з любим його подружжям. Г. Барв. 146.
Доморо́бний, а, е. Домашнего изделия.
Доморо́слий, а, е. Доморощенный, дома выросший. НВолын. у. Простий собі був (півень), доморослий. Сим. 211. Та се моя кобила, навіть усі скажуть, що вона доморосла, а не купована. Киев. у.
Доморя́дник, ка, м. = Доморядця. Посл. Кор. 1. IV. 1.
Доморя́дця, ці, м. Домоправитель.
Домости́ти, ся. См. Домощувати, ся.
Домотка́ний, а, е. Домашнего тканья. Сим. 227. Домоткане полотно.
Домоту́р, ра, м. = Домонтар. Будуть мене пани й козаки напідпитку зневажати, полежієм, домотуром, гречкосієм узивати. Мет. 415.
Домочи́ти. См. Домочувати.
Домо́чок, чка, м. Ум. от дім.
Домо́чувати, чую, єш, сов. в. домочи́ти, чу́, чиш, гл. Домачивать, домочить. Своїх конопель домочу та й вам трохи поможу. Славяносерб. у.
Домо́щувати, щую, єш, сов. в. домости́ти, щу́, стиш, гл. Домащивать, домостить.
Домо́щуватися, щуюся, єшся, сов. в. домости́тися, щу́ся, стишся, гл. Домащиваться, домоститься.
Домува́ння, ня, с. Пребывание дома.
Домува́ти, му́ю, єш, гл. 1) Быть, находиться дома. Наша пані домує, вечеряти готує. Чуб. III. 235. 2) Домоседничать, сидеть дома. Годі вам, панове-молодці, домувати! ідіте зо мною на Черкень-долину гуляти. Макс. (1819). 82.
Домува́тися, му́юся, єшся, гл. = Домувати в 1-м знач. Сини в його чумакують, а старий домується собі. Харьк.
Домудрува́тися, дру́юся, єшся, гл. Додуматься до чего-либо, выдумать.
Домуро́вувати, вую, єш, сов. в. домурува́ти, ру́ю, єш, гл. Достраивать, достроить каменную постройку. Чи вже домурована ваша церква? Васильковский уезд.
Домуро́вуватися, ро́вуюся, єшся, сов. в. домурува́тися, ру́юся, єшся, гл. 1) Достраивать, достроить до чего. 2) Быть достраиваемым, достроенным.
Домча́ти, чу́, чи́ш, гл. Домчать, быстро довезти, донести. Кінь як поніс, як поніс, — домчав. Мнж. 35.
Домча́тися, чу́ся, чи́шся, гл. Домчаться.
Дом'я́ти. См. Доминати.
