Словник української мови (1937)/домовляти

Словник української мови
Борис Грінченко
Д
домовляти
Київ: Соцеквидав України, 1937

Домовля́ти, ля́ю, єш, сов. в. домо́вити, влю, виш, гл. 1) Договаривать, договорить. Сльози лились, лилися козацькі, тугу домовляли. Шевч. 56. 2) Договаривать, договорить, нанимать, нанять. 3) Укорять, укорить, упрекать, упрекнуть. «Не сором тобі в корчмі сидіти? Маєш ти дома жінку і діти». — «На, пий горівку та не домовляй, або іди к бісу, нас не забавляй!» (Говорит пьяница укоряющей его жене). Чуб. V. 1099. Бач, ти об мені й не думаєш! — домовля йому. МВ. (О. 1862. III. 47).