мать. Ще й не додумала Христя своїх думок. Мир. Пов. I. 158б. 2) Придумывать, придумать. Пішов… додумать, як би то скувать кайдани на римлян. Шевч. 642.
Доду́муватися, муюся, єшся, сов. в. доду́матися, маюся, єшся, гл. Додумываться, додуматься. Думаю, не додумаюсь. Г. Барв. 390.
Дожартува́тися, ту́юся, єшся, гл. Дошутиться. От ви й дожартувалися з своєю унією. Хата. 154.
Дожа́ти, ся. См. Дожина́ти, ся.
Дожда́ти, жду́, де́ш, гл. = Діждати. Ой як діждеш до осени, буду я твоя. Чуб.
Дожда́тися, жду́ся, дешся, гл. = Діждатися. Ждав, ждав змій, та й не діждався. Рудч. Ск.
Доже́вріти, рію, єш, гл. Дотлеть, догореть без пламени.
Дожива́ти, ва́ю, єш, сов. в. дожи́ти, живу́, ве́ш, гл. 1) Доживать, дожить. Бог його зна, як мені й віку доживати. ЗОЮР. I. 9. 2) Доживать, дожить до чего, дождаться. Може доживу я, що на Україні людську воленьку побачу. К. Досв. 168.
Дожива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. дожи́тися, живу́ся, ве́шся, гл. Доживаться, дожиться. Бачимо, бачимо, вразький сину, — дармо що ти гетьман, — до чого ми в тебе дожилися. К. ЧР. 375.
Дожида́ння, ня, с. Ожидание. Вранці у їх весіллячко, кінець дожиданню. Млр. л. сб. 145. Помертвіють люди від страху та дожидання. Єв. Л. XXI. 26.
Дожида́ти, да́ю, єш, сов. в. ді(о)жда́ти, жду́, деш, гл. Дожидать, дождаться, ожидать, поджидать. Добре роби, доброго й кінця дожидай. Ном. № 7178. Ой я тебе, козаченьку, щодня дожидаю. Мет. 7. Щоб ти не діждав сонечка праведного побачити! Ном. № 3770. Не діждуть вони сього, невірні душі! К. ЧР.
Дожида́тися, да́юся, єшся, сов. в. ді(о)жда́тися, жду́ся, де́шся, гл. Дожидаться, дождаться, ожидать. Дожидайся ж мене, серденятко моє, гей, та до себе в гості. Мет. 23. Ой діждуся я вечорини, та й піду я до дівчини. Лавр. 144. Коли б Марка діждатися! Шевч. 112.
Дожи́н, ну, м. Конец жатвы.
Дожина́ння, ня, с. Дожинание.
Дожина́ти, на́ю, єш, сов. в. дожа́ти, дожну́, не́ш, гл. Дожинать, дожать. Та щоб дожать до ланового, ще копу дожинать пішла. Шевч.
Дожина́тися, на́юся, єшся, сов. в. дожа́тися, жну́ся, не́шся, гл. Дожинать, дожать до известного предела. Пішла в поле жать. Дожалася до долини, — сіла спочивать. Грин. III. 314.
Дожирува́тися, ру́юся, єшся, гл. Дошалиться. Дожирувалися, що й миску з столу звалили. Харьк. г.
Дожи́ти. См. Доживати.
Дожи́тися. См. Доживатися.
Дозбира́ти, ра́ю, єш, гл. Окончить собирать. Підожди, ось дозбираю остатні яблука, то й підемо.
Дозві́дуватися, дуюся, єшся, сов. в. дозві́датися, даюся, єшся, гл. Наведываться, наведаться, посещать, посетить. Сивий орле, сивий орле, ти всюди літаєш, ачей ти ся до милого мого дозвідаєш. Гол. III. 391.
Дозвіл, волу, м. Позволение, разрешение. То прошу ж у вас дозволу бувати в гостях у ваших рідних. Левиц. Пов. 329.
Дозві́лля, ля, с. 1) Досуг, свободное время. Троянці покотом лежали і на дозвіллі добре спали. Котл. Ен. Так на дозвіллі добре виспавсь. Черк. у. 2) Приволье. У лісі на дозвіллі, то добре волам пастись. Черк. у.
Дозві́льний, а, е. Привольный.
Дозво́лити. См. Дозволя́ти.
Дозволі́ння, ня, с. = Дозвіл. Левиц. I. 310. За господським дозволінням, за риб'ячим приказанням, щоб було гризище, киселище і бухан хліба. Рудч. Ск. II. 86.
Дозволя́ти, ля́ю, єш, сов. в. дозво́лити, лю, лиш, гл. Позволять, позволить, дозволять, дозволить, разрешать, разрешить. Не дозволяв говорити бісам. Єв. Мр. I. 34. Не дозволю кров людськую марне розливати. К. Досв. 218.
Дозе́мний, а, е. Длиной до земли. Борода, коси та доземна одежина вже свідчили, що не проста людина йде, а батюшка. Св. Л. 10.
Дозимува́ти, му́ю, єш, гл. 1) Дозимовать, дожить зиму. 2) Докормить до конца зимы скот. Шкапина здихає і нічим дозимувати, — позичте хоч в'язку сіна. Грин. II. 208.
