Словник української мови (1937)/доживати

by Борис Грінченко

◀ дожевріти

Словник української мови Борис Грінченко Д доживати

доживатися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дожива́ти, ва́ю, єш, сов. в. дожи́ти, живу́, ве́ш, гл. 1) Доживать, дожить. Бог його зна, як мені й віку доживати. ЗОЮР. I. 9. 2) Доживать, дожить до чего, дождаться. Може доживу я, що на Україні людську воленьку побачу. К. Досв. 168.