Словник української мови (1937)/дозволяти

by Борис Грінченко

◀ дозвоління

Словник української мови Борис Грінченко Д дозволяти

доземний ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дозволя́ти, ля́ю, єш, сов. в. дозво́лити, лю, лиш, гл. Позволять, позволить, дозволять, дозволить, разрешать, разрешить. Не дозволяв говорити бісам. Єв. Мр. I. 34. Не дозволю кров людськую марне розливати. К. Досв. 218.