Словник української мови (1937)/дожинати
| ◀ дожинання | Словник української мови Д дожинати |
дожинатися ▶ |
|
Дожина́ти, на́ю, єш, сов. в. дожа́ти, дожну́, не́ш, гл. Дожинать, дожать. Та щоб дожать до ланового, ще копу дожинать пішла. Шевч.
| ◀ дожинання | Словник української мови Борис Грінченко Д дожинати |
дожинатися ▶ |
|
Словник української мови — Д
дожинати
Борис Грінченко
1937
Дожина́ти, на́ю, єш, сов. в. дожа́ти, дожну́, не́ш, гл. Дожинать, дожать. Та щоб дожать до ланового, ще копу дожинать пішла. Шевч.