Гугни́ти, ню́, ни́ш, гл. 1) = Гугнявіти. Щось гугнить, ніяк його і не второпаєш, що він верзе. Стор. II. 69. Угу, гугнить ворона. Стор. I. 15. 2) Не ясно звучать. Десь далеко гугнив охотничий ріг. Стор. М. Пр. 110.
Гугня́вий, а, е. Гнусливый, говорящий в нос.
Гугня́віти, вію, єш, гл. Гнусить, говорить в нос. Мов собака мурличе, та ще й гугнявіє. Кв.
Гугня́во, нар. Гнусливо. Як крикне, та ще й гугняво. Стор. I. 253.
Гу́голька, ки, ж. Ум. от гугля.
Гуготі́ти, чу́, ти́ш, гл. Производить глухой шум. Далі стало вже гуготіти, мов клекоче море, або гуде великий вітер здалеку. Кв. Дивись, як гуготить огонь, наче у гуті. Черниг. г.
Гугу́п, меж. То же, что и гуп, но еще сильнее. Гугуп навзнаки у сніг і розкинув руки. Рудан. I. 81.
Гуда́к, ка, м. 1) Музыкант, скрипач. Гол. II. 121. Ой гудаки красно грають, а я не танцюю. Гол. IV. 500. 2) Насек. скрипун, дровосек, Cerambyx. Вх. Уг. 234. Ум. Гуда́ченько. Заграй же мі, гудаченьку, як сам розумієш. Гол. IV. 480. Гудачо́к. Гол. IV. 373.
Гу́дж, джа, м. Узел. Біда ж мені з таким мужом, що не в'яже штани гуджом. Чуб. V. 1152.
Гуджа́, гуджга́! меж. = Гиджга. Ном. № 4357. А тю його! гуджга! Котл. Ен. IV. 44.
Гуджула́й, ла́я, гуджуле́й, ле́я, м., гуджула́йка, ки, гуджуле́я, ле́ї, гуджуле́йка, ки, ж. Навозный жук. Вх. Зн. 14. Ум. Гуджу́лька. Вх. Зн. 14.
Гудзо́ла, ли, ж. = Груля. Вх. Лем. 408.
I. Гудзь, дзя, м. 1) Пуговица. Мет. 403. Циновим гудзем застебнувся. Котл. Ен. IV. 26. 2) Шишка от ушиба, опухоль. Будував сю хату низького зросту чоловік і двері міряв по собі, то аби-сьмо гудза не набили. Св. Л. 27. Да якийсь бойчак загилив кизяк, вліпив кизяком, аж гудзь під оком. Грин. III. 54. 3) Узел на веревке, нитке. Сей батіг був і посмолений, а тепер вже давно обліз, аж рудий та товстий такий! І на кінці гудзь як голуб'яче яйце. Св. Л. 74. Ум. Гу́дзик. Іде по улиці чоловічок, сам мерзений, мідяні гудзики, на шапці бляшка з доброго семигривенного. Морд. Оп. 23.
II. Гудзь! гудзя́! гудзь-гудзь! гудзюсь-на! меж. Гуджа. Гн. I. 25. Kolb. I. 65. Призыв для свиней. Вх. Уг. 271.
Гуди́мець, мця, м. Волк. Борз. у.
Гу́дина, ни, ж. = Огудина. Г. Барв. 438. Помалу ж ходи, бо потопчеш гудину у гірках. Черниг.
Гу́дити, джу, диш, гл. Хулить, осуждать, порицать. Мет. 410. Судите, гудите, а самі такії. Лукаш. 79. Здорові будьмо, та себе не гудьмо. Посл.
Гу́діння, ня, с. Порицание, осуждение. См. Гу́дити.
Гуді́ння, ня, с. Гудение, гул. (См. Густи.) Левиц. I. 389; Левиц. Пов. 83.
Гуді́ти, ду́, де́ш, гл. = Густи. Добре гудіти, коли є чим шуміти. Ном. № 1398. Редко употребляется.
Гу́дкати, каю, єш, гл. Рассказывать, поговаривать. Лю́ди гу́дкают — поговаривают, ходит слух. Вх. Лем. 406.
Гу́для, лі, ж. 1) Сумятица, беспорядок, смятение. Вх. Лем. 406. 2) Плохая работа. Вх. Лем. 406.
Гудо́к, дка́, м. Род духового инструмента. Гудеть, як гудок. Ном. № 13895.
Гудю́чий, а, е. Гудящий. Гудючий лютий зимній вітер. Левиц. I. 35. Гудюча розмова. Левиц. Пов. 243.
Гудьба́, би́, ж. Порицание, осуждение. См. Гудіння.
Гуж, жа́, м. Гуж. Ремень для прикрепления оглобли к хомуту. Вас. 159. Коли взявся за гуж, не кажи, що не дуж. Ном. № 11015. Приста́ти з коро́ткими гужа́ми. Требовать настойчиво. Ном. № 3439.
Гужа́! меж. = Гуджа. Гужа його! Чуб. I. 56.
Гужва́, ви́, ж. Распаренная древесная ветвь, употребляющаяся для связывания, обыкновенно в виде кольца. Шух. I. 74, 87, 187.
Гужевня́, ні́, ж. Часть плуга. Морд.
Гужі́вка, ки, ж. = Гужва. Г. Барв. 64. Шух. I. 74.
Гужо́в, жви́, ж. 1) = Гужва. Угор. 2) Железная цепь… связывающая плуг с колесами. Вх. Лем. 406.
Гуз, за, м. = 1) Гудзь. КС. 1893. VII. 447. Ум. Гузик. 2) Узел (на нитке, веревке). Вх. Лем. 408.
Гуза́, зи́, ж. Корма, задняя часть лодки. Черк. у.
Гузва, ви, м. = Гуля. Вх. Лем. 408.
