ность. Зба́вити, розви́ти віне́ць. Лишить девственности. Ум. Ві́нчик.
Ві́ник, ка, м. 1) Веник. Не шелести, як віник по хаті. Ном. № 3164. Пам'ятатиме до нових віників. Ном. № 3646. 2) Название вола, часто махающего хвостом. КС. 1898. VII. 46. Ум. Ві́ничок.
Ві́ничок, чка, м. 1) Ум. от ві́ник. 2) Мн. Раст. Artemisia scoparia Waldst. ЗЮЗО. I. 112.
Ві́ниччя, чя, с. Раст.: а) Absinthium; б) метельная трава, Scoparia. Вх. Зн. 7. — бі́ле. Раст. Artemisia vulgaris.
Ві́нкель, кля, м. У галицких плотников: угольник. МУЕ. III. 29.
Вінкобра́ни, ра́н, ж. мн. Принятие женихом и дружком небольших венков. Желех.
Вінкопле́тини, тин, ж. мн. Свадебный обряд: плетение венков на головы невесте и жениху, совершаемое в четверг пред свадебным воскресеньем и сопровождаемое обрядовыми песнями. Галиц. О. 1862. IV. Рус. вес. 2.
Ві́но, на, с. Приданое. З віном дівці не сидіти. Ном. № 8979. Старости відказують: «Нам тільки душу саму треба, а віна ніякого». Г. Барв. 517.
Віно́к, нка́, м. 1) Венок. Єдин цвіт не робить вінка. Ном. № 5270. Голе й босе, а голова в вінку. Ном. № 11192. У його в дворі — як у віночку. Ном. № 14010. 2) Девство, девственность. Загуби́ти віно́к. Потерять девственность. Чуб. Удівонька свою дочку била: де ти, дочко, вінок загубила? Нп. 3) Віно́к цибу́лі. Вить со вплетом луковиц. Грин. I. 282. На горищі два вінки цибулі. Г. Барв. 435. Ум. Віно́чок.
Вінува́ти, ну́ю, єш, гл. Наделять приданым, давать приданое. Журилася мати, чим зятя вінувати. Гол. IV. 338.
Віну́ти, ну́, не́ш, гл. = Війнути. Не чорна хмара налітала, не буйні вітри вінули, як душа козацька молодецька з тілом разлучалась. АД. I. 118. Вітрець не віне́. МВ. I. 79.
Ві́нця, нець, с. мн. 1) Края посуды. 2) Кольцеобразные края в полуоткрытом гончарном горне. Вас. 180.
Вінча́льний батько, вінча́льна матка. Посаженный отец, посаженная мать. Хотин. у.
Ві́нчанка, ки, ж. = Вінчання. Вх. Уг. 231.
Ві́нчання, ня, с. Венчание. Май має, коса грає, од вінчання йдучи. Нп.
Вінча́ти, ча́ю, єш, гл. Венчать; увенчивать. Ісаія ликуй! Вранці Ярему вінчали. Шевч. 193. Вінцем благим вінчаєм літо. К. Псал. 145. Кінець діло вінчає. Ном. № 10005.
Вінча́тися, ча́юся, єшся, гл. Венчаться. А на третє поле став кінь спотикаться: вернімося, дівчино, не будем вінчаться. Нп.
Вінча́тонько, ка, с. Маленький венок. Сховайтеся, дівчатонька, під зелені вінчатонька. Грин. III. 92.
Ві́нчик, ка, м. Ум. от вінець.
Віншува́ння, ня, с. Поздравление.
Віншува́ти, шу́ю, єш, гл. Поздравлять. Віншую вас цим новим роком. Ном. № 346.
Ві́пса, си, ж. Окал, окалина, огарина. То був коваль такий мудрий, що взявся лемеші чоловікові кувать, та багато заліза у віпсу повернув, перепалив. Ном., стр. 284, № 1858.
Вір, во́ру, м. 1) Огорожка из жердей. Чуб. VII. 392. Треба обкидати город вором. Канев. у. 2) Козлы. Шух. I. 179. 3) -ра. Жеребец. Шух. I. 79. Кобила відбиваєся з ворем, від чого стає вона жеребна. Шух. I. 211. Ум. Во́рик. Шух. I. 211.
Ві́ра, ри, ж. 1) Вера; доверие. А в козака стільки віри, як на синім морі піни. Нп. Дійма́ти, ня́ти, поня́ти ві́ри. Верить, поверить. З брехні не мруть, та вже віри більше не ймуть. Ном. № 6805. Не хоче дядько йти, та ще й віри не йме, що в мене єсть дерево на хату. Рудч. Ск. I. 92. Брат і віри поняв, а того не знав, сердега, що жіноче плем'я лукаве. Рудч. Ск. I. 132. 2) Вера, религия. Ана́хтемська, пся, чо́ртова віра. (Брань.) Ум. Ві́ронька.
Вірва́нт, та, м. Железная скобка, в виде кольца, притягивающая одну деревянную часть предмета к другой, также шину к ободу колеса. Грин. II. 104. Рудч. Чп. 250.
Вірга́н, ну, м. = Вігран. Над Єленою віргани грают. Kolb. I. 96.
Ві́рити, рю, риш, гл. 1) Верить. Не вірь, то звір: хоч не вкусить, то злякає. Ном. № 4309. 2) Давать в долг. Не вірять шинкарі горілки. О. 1862. X. 32.
Вірли́. Множ. число от орел.
Вірля́, ля́ти, с. = Орля.
