батенька одлучається. Мет. 127. У дорозі не можна відлучитися від товаришок. Змиев. у.
Відлу́чний, а, е. Отделенный, отделившийся. Новомоск. у.
Відлу́чувати, чую, єш, гл. = Відлучати. Пастух одлучує овець од козлів. Єв. Мт. XXV. 32.
Відлюби́ти, блю́, биш, гл. Отбить у кого-либо милого, милую. Уже ж моя дівчина да й одлюблена. Нп.
Відлю́дний, а, е. Удаленный от людей.
Відлю́дник, ка, м. Отшельник, анахорет, нелюдим.
Відлю́дно, нар. Удаленно от людей.
Відлю́док, дка, м. = Відлюдник.
Відлютува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Перезлиться. 2) Отпаять.
Відлютува́тися, ту́юся, єшся, гл. Отпаяться.
Відлягти́, жу, жеш, гл. Отлечь. Насилу від серця відлягло. Відлягло́ в животі́. Прошла спазма в желудке.
Ві́длясок, ску, м. Отголосок, эхо. Танцюють з парубками, тільки одляски йдуть. Г. Барв. 58. Поцілувала тричі, аж одляски пішли попід вербами. Левиц. I. 51.
Відма́га, ги, ж. Отказ, отговорка. Це відмага тільки. НВолын. у.
Відмага́ння, ня, с. Отказы, отговорки. Ніяке відмагання не помага. Г. Барв. 519.
Відмага́ти, га́ю, єш, сов. в. відмогти́, можу, жеш, гл. Отнимать, отнять. Почав пан хату відмагати: десь прикупив сім'ю людей, то треба було хати. МВ. I. 44.
Відмага́тися, га́юся, єшся, сов. в. відмогти́ся, можуся, жешся, гл. 1) Отговариваться, отговориться, отказываться, отказаться. ХС. VII. 420. Як уже там царівна не одмагалась, що не робила, — треба їй за його йти. Мнж. 29. Черга йти меншому на сторожу, — той одмагається. Мнж. 22. 2) Отделываться, отделаться, избавляться, избавиться. Слухайся мене, то, може, од батька одможешся. Рудч. Ск. II. 118. Він од усякої кари відможеться, як оте прокаже. Г. Барв. 335.
Відма́зати. См. Відмазувати.
Відма́зувати, зую, єш, сов. в. відма́зати, жу, жеш, гл. 1) Отлепливать, отлепить замазку. Навесні вічка у бджіл відмазують. 2) Смачивать, смочить шлі́хтою основу (у ткачей). Константиногр. у.
Відмайструва́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Перестать быть мастером. 2) Окончить урочную плотничью работу. Відмайстрував своє, то й підеш додому.
Відмако́шити, шу, шиш, гл. Отколотить. Так він його як піймав та як одмакошив! Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Відмалюва́ти, лю́ю, єш, гл. Нарисовать.
Відмалюва́тися, лю́юся, єшся, гл. 1) Быть нарисованным, изображенным. 2) Отразиться. Все твориво в душі одмалювалось. К. МБ. 14.
Відмани́ти. См. Відманювати.
Відмані́жити, жу, жиш, гл. Отколотить, отдуть. Пан і цього одманіжив. Мнж. 75.
Відма́нювати, нюю, єш, сов. в. відмани́ти, ню́, ниш, гл. Отвлекать, отвлечь от чего, переманивать, переманить от чего. Що я наближусь, вона знов пурхне, і відманила від села. Г. Барв. 352.
Відмасти́ти. См. Відмащувати.
Ві́дмастка, ки, ж. 1) Род клейстера (из муки, крахмала), употребляемого ткачами для смазывания ниток основы, чтобы они были совершенно гладкими. МУЕ. III. 13. Шух. I. 258. 2) Приправа к корму скота мукой, отрубями и пр. Желех.
Відмахну́ти, ся. См. Відмахувати, ся.
Відма́хувати, ую, єш, сов. в. відмахну́ти, ну́, не́ш, гл. Отмахивать, отмахнуть.
Відма́хуватися, уюся, єшся, сов. в. відмахну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Отмахиваться, отмахнуться. Одмахувались руками. Левиц. Пов. 79.
Відмаще́ння, ня, с. Смазывание ниток основы ві́дмасткою (см.). МУЕ. III. 13.
Відма́щувати, щую, єш, сов. в. відмасти́ти, щу́, стиш, гл. 1) Отрабатывать, отработать мазанием. Мені завтра треба йти відмащувати за того карбованця, що пан позичив. 2) Смазывать, смазать нитки основы ві́дмасткою. Шух. I. 258.
Відмежо́вувати, вую, єш, сов. в. відмежува́ти, жу́ю, єш, гл. Отмежевывать, отмежевать.
