Словник української мови (1937)/відманювати
| ◀ відманіжити | Словник української мови В відманювати |
відмастити ▶ |
|
Відма́нювати, нюю, єш, сов. в. відмани́ти, ню́, ниш, гл. Отвлекать, отвлечь от чего, переманивать, переманить от чего. Що я наближусь, вона знов пурхне, і відманила від села. Г. Барв. 352.