Словник української мови (1937)/відлучати

by Борис Грінченко

◀ відлучання

Словник української мови Борис Грінченко В відлучати

відлучатися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Відлуча́ти, ча́ю, єш, сов. в. відлучи́ти, чу́, чиш, гл. Отлучать, отлучить, разлучать, разлучить, отделять, отделить. Од жінки одлучив (змія). Мнж. 9. А тепер я заручена, од челяді одлучена. КС. 1883. II. 371. Відлуча́ти дити́ну. Отнимать ребенка от груди. Відлуча́ти теля́, ягня́. Взять сосуна от матки, чтобы перестал сосать. Одлучи теля од корови. Левиц. I. 246.