ка доро́га, чума́цький шлях. Млечный путь. Ком. I. 49.
Чумаче́нько, ка, м. Ум. отъ чумак.
Чумачи́на, ни, м. 1) = Чумак. Гарний хлопець чумачина. Рудч. Чп. 231. 2) ж. соб. Чумаки. Ой чому ти, моя мати, рано не збудила, ой як тая чумачина з села виходила? — Тим я тебе, моя дочко, рано не збудила, — попереду твій миленький, — щоб ти не тужила. Чуб. V. 1029.
Чумачи́ха, хи, ж. Жена чумака. Молодая чумачиха за чумаком б'ється. Нп.
Чумачі́я, чі́ї, ж. = Чумачина 2. Ізбудила мене мати в обідню годину, як спустилась чумачія з гори та в долину. Рудч. Чп. 190.
Чума́чка, ки, ж. 1) Промыселъ чумачества. Рудч. Чп. 256. 2) Жена чумака. Ходить чумак по дорогах, а чумачка сидить дома. Чуб. V. 496.
Чумачня́, ні́, ж. соб. Чумаки. О. 1862. VIII. Деяка подробиця, 35.
Чуменя́, ня́ти, с. Въ заговорѣ отъ холеры такъ называется какъ бы дитя чумы: До нашого дому не приступлі ні чума, ні чуменіта.... ні відьми з відьменіти, ні упирі з упиреніти.... ЕЗ. V. 51.
Чуми́ще, щі, ж. Ув. отъ чума.
Чу́мів, мова, м. Пачка табаку (въ листахъ). Вх. Зн. 81.
Чу́ні, нів, мн. Валенки. Сумск. у.
Чу́нок, нка, м. Землеройка, Sorex. Вх. Лем. 483.
Чунту́к, ка́, м. 1) Овчина съ курдючной овцы. Вас. 154. 2) Сафьянная кожа съ курдючныхъ овецъ. Вас. 158.
Чупа́рний, а, е. Опрятный, красиво одѣтый, красиво убранный. См. Чепурний.
Чупа́рно, нар. Опрятно, красиво (объ одеждѣ, убранствѣ комнаты и пр.). На короваї шитий гарно рушник ізгорнутий лежав; я взяв його собі чупарно через плече й перев'язав. Алв. 35.
Чу́пер, пра, м. Хохолъ. Гол. I. 204. Чупер носив собі коротенький. Федьк. Пов. 38. Жінку за чупер та й до землі, та й добре набив. Гн. II. 180.
Чупера́дло, ла, с. Чучело? Дивися, яке чуперадло стоїть (кам'яна баба). Ногайскъ. Слов. Д. Эварн.
Чупка́р, ра, м. Дубоносъ, Coecothraustes vulgaris. Вх. Лем. 483.
Чупри́на, ни, ж. Волоса на головѣ человѣка; длинные волоса спереди или на макушкѣ головы. Гол. Од. 48. Чуб. VII. 412. Ото драпонув, тільки чуприна майорить. Ном. № 4419. Сивий ус, стару чуприну вітер розвіває. Шевч. Ум. Чупри́нка, чупри́нонька, чупри́ночка. Чуб. V. 988.
Чупринди́рь, ря́, м. Носящій хохолъ, длинные волосы. К. ЧР. 87. Молодці низовці чуприндирі. К. МБ. 275. Троянці наші чуприндирі на землю скіць, — як там були. Котл. Ен. IV. 19.
Чупри́нка, чупри́нонька, чупри́ночка, ки, ж. Ум. отъ чуприна.
Чупрі́й, рія́, м. = Чубрій 2. КС. 1898. VII. 47.
Чупро́вий, а, е. Чупрові сва́шки Въ свад. обрядѣ: женщины со стороны жениха. Kolb. I. 237.
Чупру́н, на́, м. 1) Простолюдинъ. Безокая фортуна зробила паном із чупруна. Котл. Ен. VI. 17. 2) — зілля. Родъ растенія. КС. 1893. VII. 75.
Чупря́вий, а, е. Хохлатый. Коло мене хлопці жваві молоді і чупряві. Стор. М. Пр. 159.
Чу́ра, ри, м. = Джура 1. То козак йому промовляє: „Чуро мій, чуро, вірний слуго!“ АД. I. 248. Ой як крикнув козак Нечай на чуру малого: „Сідлай, чуро, коня мого, а собі другого“. Нп.
Чуріти, рю, риш, гл. = Дзюрити. Чуріло на оструб. Шух. I. 91.
Чу́ркало, ла, с. = Джерело. Шух. I. 111, 76.
Чу́ркати, каю, єш и чуркоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. Бить струей литься струей. Желех. Вх. Лем. 483.
Чурко́м, нар. = Дзюрком. Ненька.... лиш заплакали гіренько та утирають собі кров, що так і пішла з них чурком. Федьк. Пов. 42.
Чуро́к, рка́, м. Маленькій водопадъ; мѣсто, гдѣ бьетъ струей вода. Вх. Лем. 483.
Чурува́ння, ня, с. Пребываніе чурою. К. ПС. 90.
Чурува́ти, ру́ю, єш, гл. Быть чурою. Ти всюди був мені слугою вірним, — як братнє серце, чурою прихильним, — тепер не будеш більше чурувати, а з нами брат за брата пробувати. К. Бай. 29.
Чустра́ти, ра́ю, єш, гл. = Чухрати. А вже твою березоньку вирубали люде. — Ой хоч її вирубали, аби не чустрали. Чуб. V. 111.
Чу́стрий, а, е. Бодрый, крѣпкій (о че-
