Словарь української мови (1924)/джерело
◀ джерелатий | Словарь української мови Д джерело |
джереловий ▶ |
|
Дже́ре́ло́, ла, с. 1) Источникъ, родникъ, ключъ. У сей день роздзявились усі джерела в безодні і повідчинялись небесні хлябі. К. Св. П. I. кн. М. VII. 11. 2) Кипящая ключемъ вода, кипень. У горщику вгору джерело вискакує, як наче вода у криниці. Волч. у. 3) Жерло. Джерело гармати. 4) Кратеръ вулкана. Ум. Джере́льце.