Словарь української мови (1924)/чумачина
| ◀ чумаченько | Словарь української мови Ч чумачина |
чумачиха ▶ |
|
Чумачи́на, ни, м. 1) = Чумак. Гарний хлопець чумачина. Рудч. Чп. 231. 2) ж. соб. Чумаки. Ой чому ти, моя мати, рано не збудила, ой як тая чумачина з села виходила? — Тим я тебе, моя дочко, рано не збудила, — попереду твій миленький, — щоб ти не тужила. Чуб. V. 1029.