Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/857

Ця сторінка вичитана

сеш свинку? Ном. № 12729. Ніяк я овець не впасу, — усе додому тікають. Грин. I. 221.

Упаса́тися, са́юся, єшся, гл. 1) Опоясаться. Не мав паса, не впасався. Гол. 2) Утучниться, вскормиться.

Упаску́джувати, джую, єш, сов. в. упаску́дити, джу, диш, гл. Загаживать, загадить, запачкивать, запачкать.

Упаску́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. упаску́дитися, джуся, дишся, гл. 1) Загаживаться, загадиться, выпачкиваться, выпачкаться. 2) Испражняться, испражниться. (Чорт) на припічку впаскудився такою смолою, що й досі смердить на всю хату. Драг. 56.

Упа́слий, а, е. Легко откармливаемый. Ці свині, кажуть, ніби-то впаслі.

Упа́сти. См. Упадати.

Упасти́. См. Упасати.

Упаха́ти. См. Упахувати.

Упа́хувати, хую, єш, сов. в. упаха́ти, ха́ю, єш, гл. Собирать, собрать съ поля. Мізерна в нас земля: часом з десятини упахуєм шість-сім кіп, а копа дасть корець не більше. Радом. у.

Упе́вне́ння, ня, с. Увѣреніе.

Упе́вни́ти, ся. См. Упевняти, ся.

Упевня́ти, ня́ю, єш, сов. в. упе́вни́ти, ню, ниш, гл. Увѣрять, увѣрить. Його прибічники нас упевняли К. ЦН. 249.

Упевня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. упе́вни́тися, нюся, нишся, гл. 1) Увѣряться, увѣриться, убѣждаться, убѣдиться. З того я впевнився, що ти мене не кинув, як не даси моїм лихим празникувати. К. Псал. 100. 2) — на ко́го. Полагаться, положиться, довѣрять кому. Не впевняйся, сизий орле, на лейстрових дуже. К. Досв. 7.

Упекти́, ся. См. Упікати, ся.

Упе́льгати, гаю, єш, гл. Устроить, управиться. Александр. у.

Упе́рве, нар. = Уперше. Держа́ти жі́нку упе́рве. Быть женатымъ первымъ бракомъ Старий Хміль держав уперве його сестру Ганну. К. ЧР. 28.

Упервині́, нар. 1) = Уперве. Може що й не так зробив, — це було впервині мені. Верхнеднѣп. у. 2) Прежде, въ прежнія времена. Упервині не так робилось. НВолын. у.

Упере́д, нар. 1) Впередъ. Ні взад, ні вперед. Ном. № 7641. 2) Сначала, сперва. Ото увійшов він туди і не знає, на що уперед дивиться і що брать. Рудч. Ск. II. 135. 3) Прежде, раньше. Живе там, і добріє йому жить, — ще краще як у того, що вперед був. Рудч. Ск. I. 90.

Упереджа́ти, джа́ю, єш, сов. в. упереди́ти, джу́, ди́ш, гл. 1) Опережать, опередить, обогнать. Пустився він так скоро, що й упередив передніх. Чуб. II. 18. 2) Предупреждать, предупредить. Подол.

Упереза́ти, ся. См. Уперізувати, ся.

Упере́к, нар. Поперекъ. Було вчити, як уперек подушечки лежало, а вже вподовж!… Посл.

Упере́кидь, нар. Кувыркомъ. Як завелись та почали битись через стіл, то і стіл пішов уперекидь. Рк. Левиц.

Упере́між, нар. = Уперемішку. Упере́між говори́ти. Говорить несогласно, путать. Уже пішли в переміж говорити. НВолын. у.

Упере́міжку, нар. Поперемѣнно; перемѣшивая. Треба коневі впереміжку давати їсти, се-б-то раз сіно, а другий солому або-що.

Упере́спи, упере́сипи, нар. Во время глубокаго сна (ночью). Саме упереспи це робилось. НВолын. у.

Упере́хрест, нар. Крестъ на крестъ, крестообразно. Вперехрест пішли верівки. Черк. у.

Упере́чка, ки, ж. Названіе сорта плахты. Черн. у.

Упері́зувати, зую, єш, сов. в. упереза́ти, режу́, жеш, гл. 1) Подпоясывать, подпоясать. Христа мучили, на хрест роспняли та й ожинкою вперізували. Kolb. I. 96. Марисю матінка родила, місяцем (об) городила, соненьком вперезала. О. 1862. IV. 11. 2) Только сов. в. Съѣсть, уплесть. Станове їм вареники. Уперезали вони макітру. Мнж. 92.

Упері́зуватися, зуюся, єш, сов. в. упереза́тися, жу́ся, жешся, гл. А вам дружба вдався: череслом підголився, перевеслом вперезався. Грин. III. 520.

Упері́щити, щу, щиш, гл. Сильно стегнуть, ударить.

Упе́рти, ся. См. Упірати, ся.

Упе́ртий, а, е. Упрямый. Упертий, як русин. Ном. № 2632.

Упе́ртість, тости, ж. Упрямство, упорство.

Упе́рто, нар. Упрямо, упорно.