Словарь української мови (1924)/уперізувати
| ◀ уперечка | Словарь української мови У уперізувати |
уперізуватися ▶ |
|
Упері́зувати, зую, єш, сов. в. упереза́ти, режу́, жеш, гл. 1) Подпоясывать, подпоясать. Христа мучили, на хрест роспняли та й ожинкою вперізували. Kolb. I. 96. Марисю матінка родила, місяцем (об) городила, соненьком вперезала. О. 1862. IV. 11. 2) Только сов. в. Съѣсть, уплесть. Станове їм вареники. Уперезали вони макітру. Мнж. 92.