2) Трясти, трепетать, шлепать, хлопать (крыльями, хвостомъ и пр.). Крильцями тріпа. Мнж. 8. По під мостом, мостом трепле риба хвостом. Мет. 302. 3) Трясти, качать головой въ знакъ отрицанія. Ні, ні! казав Суходрус, тріпаючи головою. Левиц. Пов. 35. 4) Бѣжать. А я мовила, же косу клепле, він през гору до милої трепле. Гол. II. 226. За кавалок кишки тріпай сім миль пішки. Посл.
Трі́патися, паюся, єшся, гл. 1) Биться. Риба блищала проти місяця білою як срібло лускою, тріпалась, побивалась в сітці. Левиц. I. 109. 2) Встряхиваться, трепетать. Пташки тріпались, перелітаючи з дерева на дерево. Левиц. I. 374. 3) Горячиться, сердиться, приходить въ раздраженіе. Не тріпайся, а попереду роспитайся, хто винен. НВолын. у. Ось не тріпайся, Іване, дурно, бо я не винен. Каменец. у.
Тріпну́ти, ну́, не́ш, гл. Тряхнуть. Вмочив в росу цілу руку та як тріпне. Драг. 91. См. Трепнути.
Тріпну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Тряхнуться, встряхнуться. Нехай наші коні на чистому полі тріпнуться і враз заіржать. Рудан. I. 27.
Тріпота́ти, чу́, чеш, гл. = Трепотати. Рученятами.... тріпотав. К. Дз. 163.
Тріпота́тися, чу́ся, чешся, гл. 1) = Трепотатися. Каже вовк: „А дивись, собако, чи в мене хвіст трепочеться“? Грин. II. 241. 2) Яриться, метаться, выходить изъ себя. Шейк. Як ся стане тріпотати, тра з хати втікати. Гол.
Тріпоті́ти, чу́, ти́ш, гл. = Трепотіти. отур здойметься, тріпотит крилами, гутит. Шейк.
Тріпу́, меж. для выраженія момента трепанія, для выраженія продолжительности трепанія или трепетанія. Риба тріпу-тріпу. Шейк.
Трі́сі, трісю́ні, нар. Немножечко. Константиногр. у.
Трі́ска, ки, ж. Щепка. Як дерево зітнуть, кожний тріски збірає. Ном. № 1249. Єще-м огня і не клала, тріски ся імили. Гол. II. 417. Ум. Трі́сочка.
Трі́скання, ня, с. 1) Трескъ, трещаніе. 2) Растрескиванье.
Трі́скати, каю, єш, сов. в. трі́снути, ну, неш, гл. 1) Издавать трескъ, трещать, треснуть. 2) Лопаться, трескаться, треснуть. Кінь тріскає, — говорятъ, когда у коня трескается ожа. НВолын. у. Грав він довго, раз весело, що аж серце тріскало. Федьк. Від жару й камінь трісне. Ном. № 3299. Щось трісло. Каменец. у.
Трі́скатися, каюся, єшся, гл. Трескаться, лопаться. Гладкий, аж шкура тріскається. Ном.
Тріска́ч, ча́, м. Тотъ, кто трескается, въ загадкѣ — макъ. Батько дерев'яний, мама з глини, а діти тріскачі. Чуб. I. 311. Ум. Тріска́чик.
Тріскота́ти, кочу́, чеш, гл. Трещать.
Тріску́чий, а, е. Трескучій, издающій трескъ. Твій язик — як стріли з лука, як той жар яркий, тріскучий. К. Псал. 289.
Трі́снути. См. Тріскати.
Трі́сочка, ки, ж. Ум. отъ тріска.
Трі́сочок, чку, м. Щепочки и сухія вѣточки для растопки. Запалила Марусенька дрібненьким трісочком. Гол. IV. 468. См. Тру́сок.
Трістя́, тя́, трісця́, ця́, с. Трясина, топкое мѣсто. Каменец. у. Я хутко, миттю постараюсь в трістя його к чортам загнать. Котл. Ен. I. 9.
Трісь, меж., выражающее трескъ, лопаніе. Хоч трісь, а пнись. Ном. № 14218.
Трісчи́на, ни, ж. Одна щепочка. Мнж. 30.
Тріфо́лія, лії, ж. Раст. Menyanthes trifoliate L. Анн. 215.
Трі́шки, нар. Немножко. Нехай вам Бог здоров'я прибавить в ручки, в ніжки і в животок трішки. Ном. № 4571. Ум. Трі́шечки.
Тріщ, ща, м. = Тирч. Вх. Лем. 475.
Тріща́ння, ня, с. Трескъ. Голоса змішувались з птичим співом, з диким тріщанням трав'яних коників. Левиц. Пов. 109.
Тріща́ти, щу́, щи́ш, гл. 1) Трещать. На горищі.... тріщало, неначе дах зривало з хати. Стор. М. Пр. 37. Рвонув він раз, — тенета не тріщать. Гліб. 2) О головѣ: сильно болѣть. Голова від клопоту тріщить. Ном. 3) Исчезать, уничтожаться. Голова болить, а хліб як на огні тріщить. Ном. № 8138. 4) О морозѣ: свирѣпствовать. Тріщи, не тріщи, вже минули водохрещі. Ном. № 516.
Тріщува́тий, а, е = Витришкуватий. Вх. Уг. 271.
Тріщу́к, ка́, м. Птица крапивникъ,
