Словарь української мови (1924)/трепотати

Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
трепотати
Берлін: Українське слово, 1924

Трепота́ти, чу́, чеш, гл. 1) = Трепетати. 2) Трясти, потрясать. За нев, за нев два ляшеньки з голими шаблями. Оден іде трепотячи, другий іде тихо. Гол. I. 66.