Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/792

Ця сторінка вичитана

хто пхне, туди й точиться. Харьк. г. 7) О времени, дѣйствіи: длиться, тянуться, продолжаться. Гульба точилась до самого світу. МВ. (О. 1862. III. 49). А тим часом розмова точиться та точиться. МВ. (КС. 1902. X. 145).

Точі́й, чія́, м. Рабочій, очищающій зерно на грохотѣ. Я був тоді точій на тім току, пшеницю точив. Екатериносл. г.

То́чка, ки, ж. Зоол. Полёвка, Hypodaues. Вх. Лем. 374.

То́чний, а, е. Точный.

Точні́сінько, нар. Точь въ точь. Пороблю було кіскою колеса млинові і п'ятірні, точнісінько як у млині. Левиц. I. 102.

То́чно, нар. Точно.

Точо́к, чка́, м. 1) Ум. отъ тік. Ду́ти точо́к. См. Тічок. Грин. II. 350 2) Толкучка, толкучій рынокъ. Плутаються, як на точку міщанки. Левиц. Пов. 143. 3) У косарей: выдолбленная изъ дерева посудина, привязываемая къ поясу; въ нее наливаютъ воды и кладутъ брусокъ для точенія косы. Вх. Зн. 31. См. Кушка 1.

То́шно, нар. Тошно, тяжело, тягостно. І добре мені, і тошно мені, аж прихилюся я до вишні. Левиц. I. 48. Да не хилися, сосно, бо й так мені тошно. Мет. 248.

То́-що. См. То.

То́я, то́ї, ж. Раст. а) Aconitum Napellus L. ЗЮЗО. I. 109. Aconitum variegaturn. Лв. 96. б) — польова́. Geranium sanguineum. Анн. 156. в) — лісна́. Lysimachia vulgaris. Лв. 100. У городі зіллє-зілле, за городом тоя, проси, любко, щире Бога, щобись була моя. Гол. Тою, одолан і бідрич над Прутом вважають за помічні від мору. Ном.

Тпру! меж. Тпру, приказъ лошади остановиться.

Тпру́кати, каю, єш, сов. в. тпру́кнути, ну, неш, гл. Говорить, сказать лошади тпру. Грицько.... тпрука на все поле. Мир. ХРВ. 42. Грин. Н. 120.

Тра, нар. = Треба. Не тра стару клопотати, стара знає кому дати. Ном. № 2771. Чи зле, чи добре, — тра привикати. Грин. III. 397.

Трава́, ви́, ж. Трава. На ледачій землі і трава не росте. Ном. Ум. Тра́вка, тра́вонька, тра́вочка, трави́ця, трави́чка, трави́ченька. Щоби сіно не зчорніло і в полі травиця. Чуб. V. 14.

Тра́вень, вня, м. Мѣсяцъ май.

Трави́на, ни, ж. Стебель травы, травинка. Левиц. Пов. 357. Ум. Трави́нка.

Травина́, ни́, ж. соб. Травы. Ой заросла тота стежка лихом, травиною, де-м ходила, говорила, серденько, з тобою. Гол. II. 350.

Трави́ти, влю́, виш, гл. 1) Варить, переварить (пищу). 2) Тратить, терять. У козака так но жити, день за днем на тім травити, щоб співати, танцювати, дівчатонька ціловати. Гол. III. 57.

Трави́ця, ці, трави́ченька, трави́чка, ки, ж. Ум. отъ трава.

Тра́вка, ки, ж. Ум. отъ трава.

Травневий, а, е. Майскій.

Травни́й, а́, е́. 1) Удобоваримый, съѣдобный. Левч. 167. 2) Питательный. Це хліб добрий, травний, не то що торішній, що не знать, що й їв. Кременч. у.

Травни́к, ка́, м. Мѣсто поросшее травой. Стану з тобов до слюбоньку на травнику-билиску. Гол. IV. 167.

Травня́к, ку́, м. Настойка на разныхъ травахъ. Ум. Травнячо́к.

Травої́дний, а, е. Травоядный. Шейк.

Тра́вонька, тра́вочка, ки, ж. Ум. отъ трава.

Тра́вур, ра, м. Трауръ. Не йди в черниці: я тобі ввесь замок окрию травуром, як домовину. К. Бай. 18.

Трав'яне́ць, нцю́, м. Раст. Carthusianorum L. I. ЗЮЗО. I. 121.

Трав'яни́й, а́, е́. Травяной. Під ногами стелеться зелений трав'яний поміст. Левиц. I. 204. Трав'яні пахощі. Г. Барв. 146. Жа́ба трав'яна́. Rana esculenta. Шейк. Трав'яни́й ко́ник. Полевой кузнечикъ. Мир. ХРВ. 4.

Трав'яни́к, ка́, м. 1) Раст. Hemerocallis graminea Andr. Шейк. Анн. 115. 2) Рыба бычокъ, Gobius ophiocephalus Pall.

Трав'я́нка, ки, ж. 1) Раст. а) Stellaria Holostea L. Анн. 343. б) Tragopogon floccosus N. А. К. Анн. 356. Плела вінок з ромену, сокирок, трав'янок. Мир. ХРВ. 60. 2) Проститутка. Шейк.

Трав'янозеле́ний, а, е. Имѣющій цвѣтъ, похожій на зелень травы. Шейк. Вх. Пч. II. 17.

Трай, тра́ю, м. Судьба, успѣхъ, удача, счастіе. Аби їм Бог дав хліба і соли, трай добрий і вік довгий. ЗЮЗО. II. 484.

Трактиї́рник, ка, м. = Трахтирник. Гн. II. 141.