№ 11659. Станови́ти гру́бу. Класть печь. Конст. у. 3) Составлять. Вода становить найважнішу частину землі. Дещо. Се мені нічого не становить. 4) Выставлять чѣмъ. Я себе не становлю розумною. Зміев. у.
Станови́тися, влю́ся, вишся, гл. 1) Становиться. Казав брат сестриці: не становись на кладку. Сестриця не слухала, на кладку ступила. Чуб. V. 202. 2) Останавливаться. Кінь підо мною становиться. 3) Принимать положеніе, рѣшаться, складываться. Один Бог, одні люде, да не однаково становиться. ЗОЮР. I. 14.
Стано́вище, ща, с. 1) Положеніе, мѣсто. К. ЦН. 289. 2) Позиція, станъ, лагерь, постъ. Який же ти, Гавриленку, такий дурень уродився, що ти прийшов до становища, да й не перехрестився. Мет. 457. 3) Мѣсто остановки пасомаго скота. Догнали отару до становища. Мир. ХРВ. 40.
Стано́влення, ня, с. Установка.
Становля́ти, ля́ю, єш, гл. = Становити. Там церковцю становляти. Чуб. III. 461.
Стано́вник, ка, м. Раст. Chimaphilla umbellata Nutt. ЗЮЗО. I. 116.
Стано́к, нка́, м. 1) Ум. отъ стан. Чуб. VII. 426. 2) Рама или подставка на колесахъ подъ большимъ сундукомъ. Вас. 150. 3) Половина пла́хти (изъ двухъ полотнищъ). Вас. 169. Ум. Стано́чок.
Ста́нути, ну, неш, гл. 1) = Стати. 2) Истаять. Станула як віск. МВ. II. 40.
Ста́нція, ції, ж. 1) Станція. 2) Квартира. Наймили собі станцію аж на десітім сели. Гн. II. 193. Приїхали до Київа, стали на станції. Левиц. I. 415.
Станцюва́тися, цю́юся, єшся, гл. Не уступить кому въ танцахъ, съумѣть танцовать одинаково съ кѣмъ. А мені тільки й горя, що матня драна, а то б я й босоніж станцювавсь із сап'янцями. К. ЦН. 234.
Ста́ня, ні, ж. = Стайня. Пішов до стані, так не добере собі коня. ЗОЮР. I. 125. Ой є в мене три коні на стані. Грин. III. 234. Ум. Ста́ненька. Мет. 287. Ста́нечка.
Ста-півтора́, числ. = Півтораста. Чоловікові тому було год сто або ста-півтора. Харьк.
Ста́р, ра́, ре́ = Старий. Стар як котюга, а бреше як щеня. Ном. № 6905.
Старанкува́тіти, тію, єш, гл. Сдѣлаться изрытымъ оспою. Харьк.
Стара́ння, ня, с. Стараніе, попеченіе, забота. Видно, то мої братіки сюда з тяжкої неволі утікали, об мені велике стараннє мали. ЗОЮР. I. 35.
Стара́нний, а, е. Старательный, заботливый.
Стара́нно, нар. Старательно, заботливо.
Стара́скатися, каюся, єшся, гл. Слѣзть, стащиться. Стараскались піп і попадя з горища.
Стара́тися, ра́юся, єшся, гл. 1) Стараться. Старається, що піт крівавий його 'бливає. Ном. № 10022. 2) Заботиться о чемъ. Панська ласка літом гріє, а на зіму кожуха треба старатися. Ном. № 1201.
Старе́зний, старене́зний, а, е. Очень старый. Старезна вже, стоїть та головою хитає. Ном. № 14179. Сидить стара жінка, стара-старенезна. МВ. II. 65. Дід з сивою довгою бородою та старезний-старезний. Гн. II. 64.
Старе́нний, а, е = Старезний. То чоловік старенний. Черк. у. Старенна старість — глубокая старость. О. 1861. XI. 134.
Ста́рець, рця, м. Нищій. Шух. I. 33. Котл. Ен. III. 66. ЗОЮР. I. 47, 57. В старці пугою не вгнати, а з старців калачем не виманеш. Ном. № 4650. Ум. Ста́рчик. ЗОЮР. I. 307.
Старе́цький, а, е. 1) = Старечий 1. Ой старости ви старецькії. КС. 1883. II. 392. 2) = Старечий 2. В старецькім тілі та панська душа. Ном. № 4644.
Старе́чий, а, е. 1) Старческій, стариковскій. Послухайте моєї тітки, її старечої та розсудливої мови. МВ. 2) Нищенскій. Ой я старець — не старече в грудях серце в мене. К. Досв. 37.
Стариґа́й, ґая, м. = Стариган. Конст. у.
Старига́н, на, старига́нь, ня, м. Старичина, старичище. Лисий стариган. Мкр. Н. 25. Гей ти, проклятий стариганю! (Зевес). Котл. Ен. II. 31.
Стари́зна, ни, ж. Старыя вещи.
Стари́й, а́, е́. 1) Старый, ветхій, дряхлый, давній. Пек його матері, як завелося: і старе, і мале у боки взялося. Ном. № 12484. Бог старий господарь. Ном. № 58. Старий завіт. 2) Употр. какъ существ. въ м. и ж. р. Стари́й. а) Старикъ. б) Мужъ. Такъ его обыкновенно называетъ жена, но иногда и посторонніе, обращаясь къ женѣ того, о комъ рѣчь. (Жінка) й каже: „Що ж, старий, — тобі є поміч, а мені нема. ЗОЮР. I. 65. Здорові були! А де се ваш старий? Стара́: а) Старуха.
