Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/690

Ця сторінка вичитана

і колоди, як прийдеться до чого. Ном. № 9782.

Спи́ти, ся. См. Спивати, ся.

Спитлюва́ти, тлю́ю, єш, гл. Смолоть крупичатой муки. Ярая пшениченька у стіжку. Ми її зготуємо, на коровай спитлюємо. О. 1862. IV. 13. Ой мельнику, мельниченьку, спитлюй мені пшениченьку. Грин. III. 660.

Спи́ток, тку, м. Проба, испытаніе. Ном. № 4279. Хиба на спиток узяти білі, яка то вона буде.

Спи́тувати, тую, єш, гл. Пробовать, испытывать. Нехай дурнями броди спитують. Черк. у.

Спи́туватися, туюся, єшся, гл. = Спитувати. Спитувавсь він жінку вмовляти, та не така то вона. МВ. (О. 1862. III. 60).

Спиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. зіпхну́ти, пхну́, зі́пхнеш, гл. Спихивать, спихнуть, сталкивать, столкнуть. Мужик з печі спав — ніхто його не спихав. Ном. № 7050.

Спихо́йка, нар. = Спишна. По них ходить красне дівча спихойка. Гол. I. 335.

Спи́ця, ці, ж. 1) Спица (въ колесѣ). Рудч. Чп. 250. Котилися вози з гори, поламались спиці. Чуб. V. 323. 2) Часть гончарнаго круга. См. Круг 11. 3) Часть млина́ ручно́го. (См.). Шух. I. 104. 4) Въ срубленномъ деревѣ сукъ, тонкая часть котораго отрублена. Шух. I. 187.

Спича́к, ка́, м. 1) Молодой ростокъ камыша. О. 1862. I. 55. 2) Рыба-самецъ въ то время, когда онъ трется. Мнж. 192.

Спича́стий, а, е. Остроконечный.

Спича́сто, нар. Остроконечно.

Спи́чка, ки, ж. Остроконечная палочка. Як очей на спичку не повидовбує. Ном. № 3440.

Спи́шна, нар. = Пишно. Ой приїхав щиглик спишна, сів собі в саду на вигині. Чуб. V. 1127.

Спища́ти, щу́, щи́ш, гл. Запищать. Птах спищав. Вх. Лем. 469.

Спів, ву, м. Пѣніе. Серед пахощів квіток і співу пташиного побачимось. Левиц. I. 303. Музики і співи замовкли. Стор. М. Пр. 54.

Спі́ва, ви, ж. Пѣніе, пѣсня. А де ж Гонта?… чому не співає? нема його; тепер йому мабуть не до неї, не до співи. Шевч. 201.

Співа́к, ка́, м. 1) Пѣвецъ. Співак, танцюра на всі руки. Котл. Ен. IV. 11. Так ось коли побачив співака! яка мальована та штучна птиця. Греб. 391. 2) Пѣвчій. 3) Названіе собаки. Kolb. I. 65. 4) Пт. Sylvia, травникъ. Вх. Пч. II. 14. Ум. Співа́ченько, співачо́к. Федьк. I. 28. Півничок-співачок. Мнж. 3.

Співа́ка, ки, м. = Співак 1, 2. Греб. 389. Співають співаки, — щоб вас побрали собаки. Ном. № 12446.

Спі́ва́нка, ки, ж. Пѣснь. Не співанку я співала. Гол. I. 172. Ум. Співа́ночка. Лукаш. 146.

Співа́ння, ня, с. Пѣніе. Співання в п'ятницю, а снідання в неділю ніколи не минеться. Ном. № 539. Ум. Співа́ннячко. Чуб. III. 109.

Співа́ночка, ки, ж. Ум. отъ співанка.

Співа́ти, ва́ю, єш, гл. Пѣть. В полі пташки літають, веселенько співають. Мет. 65. На гуслях грає, красно співає. Pauli. На два криласи не можна співати. Ном. № 6964.

Співа́тися, ва́юся, єшся, гл. Пѣться. Г. Барв. 222. Пісня сама співалася. Левиц. Пов. 25.

Співа́цький, а, е. Относящійся къ пѣвцу, пѣвчему.

Співа́ченько, ка, м. Ум. отъ співак.

Співа́чка, ки, ж. 1) Пѣвица. 2) Пѣвунья. Дають дівчатам-співачкам. О. 1862. IV. 24.

Співачо́к, чка́, м. Ум. отъ співак.

Співе́ць, вця́, м. 1) Пѣвецъ. Співець славутний Митуса. Кост. (О. 1861. III. 30). Замовк співець. О. 1862. VIII. 11. 2) Поэтъ.

Співли́вий, а, е = Співучий. Які співливі баби. Черниг. г. Соловей инший удасться дуже співливий. Волч. у.

Спі́вний, а, е. Пѣвучій. Маєш же свашеньки співнії. Гол. II. 665. 2) Мелодическій, музыкальный.

Співону́ти, ну́, не́ш, гл. Сразу громко запѣть. Раптом як співоне! дзвінко-тоненько. МВ. (О. 1862. III. 64).

Співо́чий, а, е. Пѣвчій. Весела, мов та пташка співоча. МВ. I. Співочу птицю чути. Св. Л. 295.

Спі́вочка, ки, ж. Ум. отъ співа, но встрѣчено только въ значен.: пѣвунья. Всякі співочки співають, сидячи, або літаючи, кожна своїм голосочком; там, під вітою сидить соловейко.... О. 1862. IV. 72.

Співробі́тник, ка, м. Сотрудникъ. Ну,