виться, покоситься. Спачились двері. Камен. у.
Спа́чка, ки, ж. = Сплячка. Лохв. у.
Спаш, шу, м. Потрава, порча скотиной травы или хлѣба на поляхъ. Мкр. Г. 21. Займи скотину і візьми за спаш. Сим. 217. Горобці шкоду роблять, а синиця в спаш упаде. Ном. № 4071. Між листом повивертались боками довгі і круті білі гарбузи, неначе воли на спашу. Левиц. Пов. 227.
Спашне́, но́го, с. Плата за потраву. Спашного дав півкарбованця. Камен. у.
Спевни́ти, вню́, ни́ш, гл. Исполнить. Полт. г. Коли б Господь спевнив моє жадання. К. Іов. 13.
Спе́ка, ки, ж. Зной, жаръ. Левиц. Пов. 226. На дворі стала спека, аж дихати важко. Левиц. I.
Спе́катися, каюся, єшся, гл. 1) — чого́. Избавиться, отвязаться, отдѣлаться. 2) — з ким. Связаться съ кѣмъ. Ото вона спекалася з ним, а то й роспекалася. Харьк. г.
Спекота́, ти́, ж. = Спека. НВолын. у.
Спекти́, чу́, че́ш, гл. 1) Испечь. Пече наша, пече, спечи нам коровай ґрече! Нп. Не зітхай, — не остатнє ще спекли. Ном. 2) Изжарить. Спік чорне порося. МВ. (О. 1862. III. 64). Курочку спекла. О. 1862. II. 30. Ту рибку скажіть, щоб спекли. Мнж. 25. 3) Сжечь (человѣка). Гетьмана, що на огні ляхи спекли. Шевч. 234. 4) — ра́ка. Покраснѣть, сконфузясь. Офицерик трошки спік рака, що одвик по своєму розмовляти. К. ДС. 19.
Спекти́ся, чу́ся, че́шся, гл. 1) Испечься. Спікся хліб. 2) Изжариться. Ще гуска не спеклася. 3) Быть опаленнымъ солнцемъ.
Спе́рва, спе́рву, нар. Сначала. Сперва твоє будем їсти, а тоді моє. Рудч. Ск. II. 156.
Спере́д, пред. Изъ-подъ, передъ, съ, отъ. Сперед моїх очей втік. Чуб. Скікнув милий сперед очей, тільки вчула свист. Чуб. Іван приймає сперед того коня сіно, а м'ясо ложить перед ним. Рудч.
Спе́реда, нар. = Спереду. Ще-ще спереда, а ззаду на чорта походить. Ном. № 2910.
Спереди́ти. См. Спережати.
Спе́реду, нар. Спереди, впереди.
Спережа́ти, жа́ю, єш, сов. в. спереди́ти, джу́, ди́ш, гл. Опережать, опередить. Не спережай, Іване, йди поруч. Канев. у. Пливуть качки в два рядочки, одна й одну спережає. Мет. 57. Думка думку спережає. МВ. I. Він спередив мене конем. Екат. у.
Спереча́ти, ча́ю, єш, сов. в. спере́чити, чу, чиш, гл. — кого́. 1) Уговаривать не дѣлать чего, удерживать. Я його сперечав: бійся Бога, не їдь, теперки ніч! Камен. у. 2) Препятствовать, воспрепятствовать. Рубають собі ліс у пана, ніхто не сперече, бо то ніч. Камен. у.
Спереча́тися, ча́юся, єшся, гл. Спорить. Та се було тоді, як ми з ним сперечалися за землю. Уман. у. Стара Тихониха трохи сперечалась, а батько згодився. Левиц. I. 20.
Спере́читися, чуся, чишся, гл. Перечить, противиться. Дід не сперечався. Левиц. Пов. 234.
Спе́рти, ся. См. Спірати, ся.
Спе́рш, спе́ршу, нар. Сначала, прежде. Чи воно так і спершу було, як Христос не народився? ЗОЮР. I. 12.
Спечали́ти, лю́, лиш, гл. Опечалить. Що ти, сестро, ізробила, нашу матір спечалила? Pauli.
Спе́чний, а, е. Жаркій, душный (о днѣ). Вх. Пч. 65.
Спе́чно, нар. Жарко, душно (на дворѣ). Вх. Зн. 44.
Спива́ти, ва́ю, єш, сов. в. спи́ти, зіп'ю́, зі́п'єш, гл. Пить, испивать, выпить, испить. Тут тобі не бувати, червоної крови не спивати. Чуб. I. 131. Дала дівчина козакові кохан-зілля спити. Чуб. V. 429. (Нехай) з кумою Хмельницькою мед-вино спиває. Pauli. Спили зелене вино. Чуб. III. 400.
Спива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. спи́тися, зіп'ю́ся, зі́п'єшся, гл. Спиваться, спиться. Чи ти, мужу, спився, чи ти скрутився. Чул. V. 1081.
Спиж, жу, м. 1) Бронза, мѣдь, колокольный металлъ. 2) Зарубка, углубленіе, вырубленное въ кускѣ дерева. Шух. I. 87, 93. 3) Раст. Cornus sanguinea L. ЗЮЗО. I. 119.
Спижа́рня, ні, ж. Чуланъ для провизіи, кладовая.
Спижо́вий, а, е. Бронзовый, мѣдный. ЗОЮР. I.
Спи́лити, лю, лиш, гл. Поднять пыль. Їду я, — це як подме вітер, так і спилив киптюгу поперед мене. Новомоск. у.
Спи́льна, нар. Пристально. Спильна на синєє море собі поглядає. АД. I. 188. Ум. Спильне́нька.
