Словарь української мови (1924)/спірати
| ◀ спір | Словарь української мови С спірати |
спіратися ▶ |
|
Спіра́ти, ра́ю, єш, сов. в. спе́рти, зіпру́, зі́преш, гл. 1) Опирать, опереть, упирать, упереть. 2) Удерживать, удержать, останавливать, остановить. Спе́рло ду́х. Захватило двухъ, нельзя дышать. У вовка аж дух сперло. Рудч. Ск. I. 3. 3) Препятствовать, воспрепятствовать, запретить. Іди дочко за Тодіра, я тобі не спераю. Федьк. То їх батько, жартувати не сперає. Федьк. I. 118.