Словарь української мови (1924)/спережати

by Борис Грінченко

◀ спереду

Словарь української мови Борис Грінченко С спережати

сперечати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Спережа́ти, жа́ю, єш, сов. в. спереди́ти, джу́, ди́ш, гл. Опережать, опередить. Не спережай, Іване, йди поруч. Канев. у. Пливуть качки в два рядочки, одна й одну спережає. Мет. 57. Думка думку спережає. МВ. I. Він спередив мене конем. Екат. у.