Словарь української мови (1924)/рак
| ◀ райця | Словарь української мови Р рак |
ракавка ▶ |
|
Рак, ка, м. 1) Ракъ. Не буде риба раком. Ном. № 5644. Вчепився як рак. Ном. № 3997. Напекти́ ра́ків. Покраснѣть отъ стыда. Напік же пан Терешко раків, як і сам розглядів, що справді салдат намальований і що увесь базарь з нього глузує. Кв. I. 23. Налови́ти ра́ків. а) Утонуть. б) = Раків напекти́. Раків через його наловили та таких уже великих, що де їх і ловити — изъ-за него сильно пришлось краснѣть. Зміев. у. Він знає, де раки зімують. Онъ не промахъ. Як рак сви́сне. Никогда. Ном. № 5492. Ра́ка ста́ти = Раком стати. См. Стати. Хата рака ста́ла — разваливаясь, раскарячилась. Г. Барв. 371. 2) Насѣк. = Раглик. Вх. Пч. I. 6. 3) Родъ желѣзной подковы съ 4-мя зубцами, подвязываемой подъ подошву, что бы не скользить по льду и пр. Шух. I. 176. 4) Бревно съ ножками, родъ козелъ, ставящихся на дно рѣки при ея загачиваніи и служащихъ основаніемъ для плотины. Шух. I. 113. 5) мн. Родъ вышивки на сорочкахъ. Чуб. VII. 427. Ум. Рачо́к.