сенько . Було смутнесенько небозі. Греб. 320.
Сму́ток, тку, м. Грусть, уныніе, печаль. Иноді смуток великий напада, що й на світ не хочеться дивиться. Смуток ваш на радощі обернеться. Єв. І. XVI. 20. Сму́ток її зна. Чертъ ее знаетъ. Ном. № 7866. У йо́го до сму́тку гро́шей. У него множество денегъ. ЗОЮР. I. 233.
Смутува́ти, ту́ю, єш, гл. = Смуткувати. Мкр. Г. 13. Г. Барв. 204. Я молода смутую. Чуб. V. 583.
Смух, ху, м. Смушка, смушекъ. У Гребенки употреблено въ значеніи: мѣхъ звѣря. (Вовк) сидить і сам собі радіє, що смух його огонь, мов літом сонце, гріє. Греб. 385. Ум. Сму́шок. Вас. 198.
Смуше́вий, а, е. Смушковый, смушечный. Смушева шапка.
Сму́шок, шка, м. Ум. отъ смух.
Снага́, ги́, ж. Сила; физическая возможность. Г. Барв. 366. Бувало, в кого є снага, обійде чи двадцять хат, чи тридцять. ЗОЮР. I. 43. Робимо, мамо, до кровавого поту і вже снаги не стає. Кв.
Снадь, ди, ж. Загаръ, смуглость. Волос красний, кучерявий, а личенько таки лудит, хоть го трошки снадь присіла. Федьк. I. 127.
Снажни́й, а́, е́. Сильный, не истощенный. Та се колись був снажний кінь. Лубен. у.
Сна́жно, нар. Тяжелымъ трудомъ. Загорюй снажно та й їж смашно. Ном. № 9967.
Снасти́ти, щу́, сти́ш, гл. Уснащать.
Снасть, сти, ж. 1) Остовъ, основныя части; напр. въ повозкѣ это оси въ соединяющими ихъ частями и подушки на осяхъ. Рудч. Чп. 249. Части сна́сти воза: вісь, підто́ка, підго́рсть, каблу́ка, рука́в, сере́дина, ухна́ль, піді́сок, заві́ски, сто́сик, кіло́чок, за́гвіздок, шво́рінь, наса́д, ти́бель, прити́чка, ручи́ця. Рудч. Чп. 249—250. На цьому возі снасть добра, хоч у яку дорогу, то видержить. Брацл. у. Згорів чисто вітрак: сама снасть стирчить. Брацл. у. 2) Скелетъ, основныя части тѣла. Г. Барв. 188. Я така (худа), що тільки снасть моя була та й годі. Г. Барв. 4.
Сни́зька, ки, ж. Часть ля́ди. (См.). Шух. I. 255, 256. См. Снізка.
Сни́ти, сню, сниш, гл. Видѣть во снѣ. І був би він в царськім дворі багато ще снив, гукнув бо звін на Стефані, а він ся збудив. Федьк. I. 37.
Сни́тися, сню́ся, сни́шся, гл. Сниться. Ном. № 11350. Як сниться ніж, заступ, або лопата, — ледачий язик. Кобел. у.
Сни́тка, ки, ж. Раст. Aegopodim Podagraria L. ЗЮЗО. I. 110.
Сни́царство, ва, с. 1) Ваяніе. 2) Ремесло каретника.
Сни́царський, а, е. Относящій къ: 1) рѣзчику, ваятелю, 2) каретнику.
Сни́царь, ря, м. 1) Ваятель, рѣзчикъ. 2) Колесникъ, каретникъ.
Сни́ця, ці, ж. Сница, часть экипажа, куда вкладывается дышло. Чуб. VII. 404. Kolb. I. 67.
Сни́ще, ща, с. = Сон 2. Снилось снище. Грин. I. 242. Еней заснув і бачить снище. Котл. Ен. V. 7.
Сні́вниця, ці, ж. = Оснівниця. Чуб. VII. 411. Пряжу оснують на снівницю. Грин. II. 19.
Сніг, гу, м. Снѣгъ. Злякався, побілів, як сніг. Котл. Ен. II. 30. Ум. Сніжо́к, сніже́чек. Чуб. V. 83.
Сніга́р, ра, м. = Снігур. Вх. Уг. 268.
Снігниця, ці, ж. = Сніговиця. Вх. Лем. 468.
Снігови́й, а́, е́. Снѣжный. Вода снігова. К. Іов. 14.
Снігови́ця, ці, ж. Мятель.
Сніговобі́лий, а, е. Снѣжнобѣлый. Левиц. Пов. 139.
Сніголю́б, ба, м. Пт. Подорожникъ зимній, Emberiza nivalis. Вх. Пч. II. 10.
Снігоцві́т, ту, м. Бѣлоснѣжный цвѣтокъ. І почали звати лілеєю снігоцвітом. Шевч.
Снігу́р, ра́, м. 1) Пт. снигирь, Pyrrhula vulgaris. 2) = Снігурка. Вх. Пч. II. 29.
Снігу́рка, ки, ж. Раст. Anemone nemorosa. Вх. Пч. II. 29.
Сні́дальниця, ці, ж. Завтракающая. Сні́дальницями называются въ свад. обрядѣ дѣвушки и женщины, приходящія въ понедѣльникъ изъ бывшаго дома новобрачной въ ея новое жилище завтракать. Грин. III. 447.
Сніда́ненько, ка, с. Ум. отъ снідання.
Сні́дання, ня, с. Завтракъ. Співання в п'ятницю, а снідання в неділю ніколи не минеться. Ном. № 539. Ум. Сніда́ненько, сні́да́ннячко. Чуб. III. 77. За чужої матінки сніданенька не буде. О. 1862. IV. 7.
Сніда́нок, нку, м. Завтракъ.
