міщанин йа з поля з ралля, його жінка із корчми з гуляння. Чуб. V. 1075.
Ра́ло, ла, с. 1) Родъ земледѣльческаго орудія для разбивки вспаханной земли. Части его: же́ртка (гри́дка). (Любл. и Сѣдл. г.) — шестъ, на одномъ концѣ котораго ярмо, а на другомъ прикрѣплены зубья — копи́сть, зуб; кописть прикрѣпляется къ концу жертки особыми дощечками — сто́вбами, проходящими сквозь отверстія кописті и жертки; между копистю и жерткою распорка изъ крѣпкаго дерева — жабка; на самомъ концѣ жертки — ручка для управленія ралом; иногда на кописть надѣваются желѣзные нара́льники, наконечники. Чуб. VII. 400, 401. І до плуга, і до рала, і до хлопців дала драла. Ном. № 8806.
Ра́льний, а, е. Относящійся къ ралу. Залізо ральне. Желѣзо, употребляющееся для зубьевъ рала. Вас. 198.
Ра́лянка, ки, ж. 1) Паханіе ралом. Чер. у. 2) Время паханія ралом. 3) Поле, взрыхленное только ралом. Вас. 196.
Раля́ч, ча́, м. Идущій за ралом во время работы. Умер хлопець, а вже раляч був.
Ра́ма, ми, ж. 1) Рама. 2) Переплетъ у окна, рама. 3) Зарубка. Вх. Лем. 459.
Рамак, ка, м. = Рубель 2. Вх. Лем. 459.
Рама́т, ту, м. Тряпка, стиралка. Шух. I. 96.
Рама́ття, тя, с. = Рам'я. Вх. Зн. 58.
Рама́тка, ки, ж. = Рамат. Шух. I. 96.
Ра́мено, на, с. 1) Перекрестье креста. Лохв. у. 2) Въ вѣтряной мельницѣ: каждое изъ двухъ бревенъ, проходящихъ сквозь валъ и перекрещивающихся, къ которымъ придѣланы крылья. Лохв. у. 3) Въ мельницѣ: радіусъ соединяющій кругъ колеса съ осью. Черниг. у. Мик. 480. 4) Часть ступи походючої. Шух. I. 104.
Ра́мик, ка, м. Зарубка. Вх. Лем. 459. См. Рама 3.
Рами́на, ни, ж. = Рама.
Рамі́нник, ка, м. Кожаный поясъ. Вх. Зн. 58. См. Ремінник.
Рамінь, меню, м. = Ремінь.
Ра́мка, ки, ж. Рамка. На стінах висіло багато образів, невеликих картинок у чорних узеньких рамках. Левиц. I. 134. Ум. Ра́мочка.
Рамка́стий, а, е. Съ зарубками. Вх. Лем. 459.
Ра́мтя, тя, с. = Рам'я. Лохв. у.
Рамува́тий, а, е = Рамкастий. Вх. Лем. 459.
Ра́мці, ра́мця, ців, ж. мн. 1) = Рамка. Левиц. I. 8. 2) = Рама 2. Шух. I. 90.
Ра́м'я, м'я, с. Рубище. Дороге убрання поскидала, своє рам'я наділа. Рудч. Ск. II. 47.
Ра́на, ни, ж. Рана. Од милого пана не болить і рана. Ном. № 9157. Рана загоїться, але зле слово ніколи. Ном. № 12866. Ум. Ра́нка, ра́нонька, ра́йочка. Чуб. V. 821. Ой хто ж тобі раноньки промиє? Чуб. V. 876.
Рангови́й, а́, е́. Относящійся къ рангу. — має́ток, —ва земля. Имѣніе, земля, которыми пользовалась на помѣстномъ правѣ козацкая старшина.
Ранґ, ґу, м. = Ранг.
Ранґови́й, а, е = Ранговий.
Ранда́рство, ва, с. = Орандарство. К. Досв. 167.
Ранда́рський, а, е = Орандарський. К. Досв. 13.
Ранда́рь, ря́, м. = Орандарь. Із жидом-рандаром торг торговала. Мет.
Ра́нений, а, е. Раненый. Реве, як ранений кабан. Котл. Ен.
Ра́нець, нця, м. Ранець. Ой заплачеш, моя мила, заплачеш, як мене молодого в ранці забачиш. Чуб. V. 993.
Ра́нити, ню, ниш, гл. Ранить. Словами ранять як стрілами. К. Псал. 142.
Рані́сінько, нар. Очень рано. До схід сонця ранісінько. Шевч. 17. Рано-ранісінько схоплюся. МВ. (О. 1862. III. 73).
Рані́ший, а, е. Болѣе ранній. Нема древа ранішого над дубочка. Чуб. V. 439.
Ра́нішній, я, є. Утренній. Черк. у. По під тим легеньким ранішнім туманом. О. 1861. XI. 14.
Ранко́ви́й, а, е. Утренній. Осіння ранкова прохолода. Мир. ХРВ. 188. Нате вам крикливиці: вечірні, полувечірні, полуночнії, світові і ранкові. Чуб. I. 141.
Ра́нком, нар. Утромъ. Я тоє терно ранком посічу, я до матюнки орлом полечу. Чуб. V. 754.
Ранкува́ти, ку́ю, єш, гл. Проводить утро. О. 1861. III. 18. На калині зозуля, а на калині сивая там кує, ночує, ранкує, ніхто зозулі не чує. Чуб. V. 691. Де ти, Марусю, де ти, молода, сей ранок ранкувала? Ранкувала я, мої подружечки, у старшої дружечки. Нп.
Ра́нний, а, е. Раненый.
