Словарь української мови (1924)/ранговий

by Борис Грінченко

◀ рана

Словарь української мови Борис Грінченко Р ранговий

ранґ ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Рангови́й, а́, е́. Относящійся къ рангу. — має́ток, —ва земля. Имѣніе, земля, которыми пользовалась на помѣстномъ правѣ козацкая старшина.