ваться, просолиться. Стало сало просолюваться. Павлогр. у.
Просо́ння, ня, с. Просонки. Еней з просоння як схопився. Котл. Ен. II. 38. З просоння яко мога давай кричати кукуріку. Кв.
Просо́х(ну)ти. См. Просихати.
Проспа́ти, сплю́, спи́ш, гл. 1) Проспать. Чигирине, Чигирине, мій друже єдиний! проспав єси степи, ліси і всю Україну. Шевч. 2) Переспать. Ничипір проспав свій хміль. Кв.
Проспа́тися, плю́ся, пи́шся, гл. 1) Проспаться. 2) Выспаться; проснуться. Поки багата проспалась, убога-небога напрялась. Чуб. V. 916. Барабаш, гетьман молодий, од сна проспався. АД. II. 12.
Проспіва́ти, ва́ю, єш, гл. 1) Пропѣть. Раз проспівав: не чує котик. Рудч. Ск. II. 4. 2) За пѣніемъ утратить. Ти свою долю у неділю проснідала, а в п'ятницю проспівала. Ном. № 8878.
Проста́к, ка́, м. Простой человѣкъ, простолюдинъ. Учений недоучений гірше як простак. Ном. № 6089. Був собі мазур, — так собі простак. Грин. I. 228.
Простарцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Пробыть нищимъ. Отак вік свій і простарцював, а робити не хотів. Харьк.
Простаршинува́ти, ну́ю, єш, гл. Пробыть старшиною. Простаршинував два курси, — буде з мене, нехай ще хто инший одбуває.
Проста́ти, та́ю, єш, гл. = Простувати. Простали ми в Україну вольними ногами. Шевч. 259.
Проста́цтво, ва, с. 1) Простонародный бытъ. Ниньки у нас, у простацтві стома карбованцями не обійдешся за рік. Каменец. у. 2) Соб. Простые люди. К. Дз. 35. Співались вони або читались у рукописі геть широко по Вкраїні між панами, а деякі чував я й між простацтвом. К. ХП. 19.
Проста́цький, а, е. Простой, простонародный. Не погордуй уступити до нашої простацької господи. К. ЧР. 227.
Простаче́нко, ка, м. Сынъ простолюдина. І простаченко, і панич. К. ПС. 136.
Простачи́сько, ка, м. = Простак. Не кидай мі трояка: я не люблю дворака; кинь мені шостачиска, бо я люблю простачиска. О. 1862. IV. 18.
Просте́жити, жу, жиш, гл. Прослѣдить.
Простели́ти, ся. См. Простеляти, ся.
Простеля́ти, ля́ю, єш, сов. в. простели́ти, лю́, леш, гл. = Простилати, прослати.
Простеля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. простели́тися, лю́ся, лешся, гл. = Простилатися, прослатися.
Про́стень, ні, ж. Нитка на веретенѣ. Шух. I. 148. Вх. Зн. 55.
Просте́рти, ся. См. Простирати, ся.
Просте́ць, ця́, м. Прямое направленіе. Верне і соб, і цабе, а простець і мине. Полт.
Прости́бі, сокр. изъ Прости-Біг. Прости Богъ. Шух. I. 77. Простибі, що такого бажаю. Полт. І спасибіг вам, паниченьку, і простибіг вам за вашу ласку. Левиц. Пов. 224.
Простига́ти, га́ю, єш, сов. в. прости́гти, гну, неш, гл. Простывать, простыть. Кличе мати вечеряти: галушки простигли. Нп.
Про́стий, а, е. 1) Простой. Простий люд. К. ЧР. 359. Хто таки, простий чоловік, дається в знаки. Ном. № 4114. 2) Прямой. Визволь, Господи, невольника з неволі на простії дороги. АД. I. 91. Я знаю сам, що просте, що кривеє. К. Іов. 15. 3) Прямой, искренній. Десь Бог мене покарав, — лиху долю мені дав; лиху долю, просту душу. Чуб. V. 229.
Простила́ти, ла́ю, єш, сов. в. просла́ти, стелю́, леш, гл. Простилать, простлать, разостлать. Я простелю жупанину, ти простелеш хвартушину. Чуб. V. 191.
Простила́тися, ла́юся, єшся, сов. в. просла́тися, стелю́ся, лешся, гл. 1) Простилаться, простлаться. 2) Простираться, простереться. Таке болото, шо ні пролізти, ні пройти, перед ним простилається. Грин. I. 2.
Простиня́, ні́, об. Простой, негордый человѣкъ. Як із діда багач, або із пана пан, так і простиня, а як із мужика пан, так і гординя. Ном. № 1267.
Простира́ло, ла, с. Простыня. Каменец. у. То дайте ж нам, дайте, щосьте нам обіцяли: три подушок імхових і тоє простирало, що шовком вишивано. Лукаш. 163. Узяв, закрив сі простиралом вочі, аби ся не дивив. Гн. I. 31.
Простира́ти, ра́ю, єш, сов. в. просте́рти, тру́, ре́ш, гл. 1) Разстилать, разостлать, простилать, простлать. Він зараз простер їм на лаву простирало біле. Гн. I. 88. 2) Протягивать, протянуть. Руці свої простираєте. ЕЗ. V. 110. 3) Распускать, распустить, распростереть. Почав