Словарь української мови (1924)/простирати

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
простирати
Берлін: Українське слово, 1924

Простира́ти, ра́ю, єш, сов. в. просте́рти, тру́, ре́ш, гл. 1) Разстилать, разостлать, простилать, простлать. Він зараз простер їм на лаву простирало біле. Гн. I. 88. 2) Протягивать, протянуть. Руці свої простираєте. ЕЗ. V. 110. 3) Распускать, распустить, распростереть. Почав зараз жучок крильці простирати: „Полечу, піднесуся“.