Словарь української мови (1924)/простувати

by Борис Грінченко

◀ простругувати

Словарь української мови Борис Грінченко П простувати

простугоніти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Простува́ти, ту́ю, єш, гл. Идти прямо, направляться. Хто простує, той дома не ночує. Ном. № 11406. Простували вони до Лубень невеличкими купами. Стор. МПр. 60. Пливе військо, простуючи униз до порогів. Морд. К. 5. Скрізь по потоках пасовиська покладені корита, якими простує вода з.... менших потоків. Шух. I. 185.