тена уличка, не метена, — треба уличку промести. Мет. 211. Будеш ти у мене хатку промітати. КС. 1882. XII. 498. Сте́жку кому́ проміта́ти. Кромѣ прямого значенія, также: уготовлять кому путь (на тотъ свѣтъ). Ти, моя дитино, (мати до мертвої), промітай нам стежечку, прибірай же листячко твоїй матінці, твоєму батенькові. Г. Барв. 125.
Промітни́й, а́, е́. Ловкій, изворотливый, разбитной, предпріимчивый. А промітний він: оце повернувсь, купив горшків, поїхав у базарь, продав та купив обіддя, — ото вже й заробив 15 карбованців; а про те ріллю виорано вже.... От брат, то то́ хамула. Канев. у.
Промі́ття, тя, с. Зарево. Харьк.
Промі́тувати, тую, єш, гл. Развѣшивать (кожу). Шух. I. 253.
Промішка́ння, ня, с. Сожительство. Мет. 354.
Промкну́ти, ну́, не́ш, гл. Проглотить. Угор. 2) Прослабить. Оце ззіли коні посліду пшенишного, та й промкнуло їх: бачте, як біжить з них, який рідкий кал. Брацл. у. Мене так і промкнуло од сирівцю. Рк. Левиц. 3) Постичь, узнать, проникнуть, понять, угадать. Ти хиба промкнеш чоловіка, чи п'яниця він, чи ні, а милостину все таки дай. Черк. у.
Промня́вкати, каю, єш, гл. Промяукать.
Промо́ва, ви, ж. Рѣчь. Царь Наливай промову промовляє. К. ЦН. 240. Богослов казав промову над якимсь помершим паном. Грин. I. 230. Ум. Промо́вка.
Промо́вен, вна, вне. Краткая форма отъ промо́вний. До всякої людини маю слово, промовен я і з цісарем великим, а з нею — мовчазний. К. ЦН. 196.
Промо́вець, вця, м. Ораторъ. Левиц. МБ. 28.
Промо́вити, ся. См. Промовляти, ся.
Промо́вка, ки, ж. 1) Рѣчь, разговоръ, погудка. Про вовка промовка, аж дідько вовка і несе. Маркев. 58. 2) Произношеніе, акцентъ. Яка у його чудна промовка. Левч. 129. См. Промо́ва, промі́вка.
Промовля́ти, ля́ю, єш, сов. в. промо́вити, влю, виш, гл. Говорить, проговорить, сказать. Ой дівчинонька стиха промовляє, мене молодого як по серденьку крає. Лукаш. 128. Струна струні промовляє: нема краю тихому Дунаю. Чуб. V. 343. Стиха словами промовляє. ЗОЮР. I. 208. Дрібні сльози роню, слова не промовлю. Мет. Ой вийди, вийди, як виходила, промов словечко, як говорила. Чуб. V.
Промовля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. промо́витися, влюся, вишся, гл. Проговариваться, проговориться. Старости не промовляться. Шевч. 287.
Промовни́й, а́, е́. Краснорѣчивый. К. Дз. 174.
Промо́вчати, чу, чиш, гл. Промолчать. Бідні невольники хоч добре знали, собі промовчали. Дума.
Промо́га, ги, ж. = Проможність. Желех.
Промогори́чити, чу, чиш, гл. Пропить деньги, ставя могоричі́. Желех.
Промогти́, можу́, жеш, гл. Мочь, быть въ состояніи. Як би промогли, — аж не знати що (зробили-б). Драг. 178.
Промо́жність, ности, ж. = Спроможність. ЕЗ. V. 108.
Промока́ти, ка́ю, єш, сов. в. промо́к(ну)ти, ну, неш, гл. Промокать, промокнуть. Пан промок та й замерз. Рудч. Ск. II. 75.
Промолодикува́ти, ку́ю, єш, гл. Прожить неженатымъ. Промолодикував свій вік, не знайшов собі пари.
Промоло́ти, мелю́, леш, гл. Промолоть извѣстное время. Аж до світа промолов.
Промолоти́ти, лочу́, тиш, гл. Промолотить извѣстное время. У вдови промолотили ми з тиждень.
Проморга́ти, га́ю, єш, гл. Прозѣвать. А що, хлопче, проморгав дівчину? Харьк.
Промордува́ти, ду́ю, єш, гл. Промучить.
Промордува́тися, ду́юся, єшся, гл. 1) Промучиться. 2) Провозиться, выбиваясь изъ силъ. Оце місяць промордувався з вашим хлопцем, та вже більш і не хочу, — забірайте його. Таке ледаче та неслухняне. Харьк. 3) Пробѣсноваться. Прийшов п'яний та промордувався всю ніч, — і на волосок я не заснула. Черниг. у.
Промори́ти, рю́, риш, гл. Проморить. Як проморю голодом до вечора, так признаєшся. Харьк.
Проморо́чити, чу́, чиш, гл. Забивать голову, надоѣдать приставаніями извѣстное время. А ну бо годі! І так уже пів дня проморочив мені голову всякими своїми витіями.
Проморо́читися, чуся, чишся, гл. Провозиться, испытать затрудненія, хлопоты, заботы.
Промо́ція, ції, ж. Повышеніе; пере-