Словарь української мови (1924)/промова
◀ промнявкати | Словарь української мови П промова |
промовен ▶ |
|
Промо́ва, ви, ж. Рѣчь. Царь Наливай промову промовляє. К. ЦН. 240. Богослов казав промову над якимсь помершим паном. Грин. I. 230. Ум. Промо́вка.