Словарь української мови (1924)/промовляти
| ◀ промовка | Словарь української мови П промовляти |
промовлятися ▶ |
|
Промовля́ти, ля́ю, єш, сов. в. промо́вити, влю, виш, гл. Говорить, проговорить, сказать. Ой дівчинонька стиха промовляє, мене молодого як по серденьку крає. Лукаш. 128. Струна струні промовляє: нема краю тихому Дунаю. Чуб. V. 343. Стиха словами промовляє. ЗОЮР. I. 208. Дрібні сльози роню, слова не промовлю. Мет. Ой вийди, вийди, як виходила, промов словечко, як говорила. Чуб. V.