Прицаба́нити, ню, ниш, гл. = Прицупити. Вх. Лем. 457.
Прицабу́нити, ню, ниш, гл. Схватить. Вх. Лем. 457.
Приці́литися. См. Прицілятися.
Приціля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. приці́литися, люся, лишся, гл. Прицѣляться, прицѣлиться.
Приціни́тися. См. Прицінятися.
Приціня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. приціни́тися, ню́ся, нишся, гл. Прицѣняться, прицѣниться. О. 1861. VI. 74. Той купує, той торгує, той божиться, той приціняється. Кв.
Прицмо́кнути. См. Прицмокувати.
Прицмо́кувати, кую, єш, сов. в. прицмо́кнути, ну, неш, гл. Причмокивать, причмокнуть. Ото смачна! — промовив Масюк, випивши чарку і прицмокуючи. Левиц. Пов. 199.
Прицу́пити, плю, пиш, гл. 1) Притянуть. Прицупи мені рубель, щоб віз осів. 2) Притащить. Звелів прицупити винуватців у росправу.
Прицу́цуватий, а, е. Глуповатый. Глянься на Бога, прицуцуватий! О. 1861. XI. Кух. 25. Прицуцувата падлюка! (брань). Константиногр. у.
Прицькува́ти, ку́ю, є́ш, гл. Натравить собаками.
Приця́пати, паю, єш, гл. Примочить, побрызгать. Вх. Лем. 457.
Прича́ви́ти, влю, виш, гл. Придавить, прижать. Причавив пальця. НВолын. у. Причавив мене до стіни. НВолын. у.
Прича́діти, дію, єш, гл. Немного угорѣть. Голова болить, мабуть таки я трохи причаділа. Пирят. у.
Причаїтися, юся, їшся, гл. Притаиться. Желех.
Причаклува́ти, лу́ю, єш, гл. Приколдовать.
Прича́л, лу, м. 1) Причалъ, веревка, забрасываемая для остановки судна у берега; столбъ, къ которому привязываютъ судно. 2) Отдыхъ, привалъ. Вже косарі причал роблять. 3) Пристанище, убѣжище. Усякому краще, як є причал який у його. Павлогр. у.
Причала́пати, паю, єш, гл. Приплестись.
Прича́лити, ся. См. Причалювати, ся.
Прича́лювати, люю, єш, сов. в. прича́лити, лю, лиш, гл. 1) Причаливать, причалить, пристать къ берегу. Єв. Мр. VI. 53. Який вас враг сюди направив і хто до берега причалив? Котл. Ен. I. 16. До свого́ бе́рега прича́лив наві́ки. Умеръ. Ком. Пр. № 1106. 2) Подъѣзжать, подъѣхать. Причалили хури до комори, випрягли волів. О. 1862. VIII. 22. 3) = прибиватися, прибитися. Причалив до старого знайомого, щоб і Антося тут поставити, і самому перебути. Св. Л. 216. 4) Присоединяться, присоединиться, пристать. А до його причалило ще чоловік десять.
Прича́люватися, лююся, єшся, сов. в. прича́литися, люся, лишся, гл. 1) Причаливать, приставать, пристать. Причалився човен до берега. Харьк. г. 2) Присоединяться, присоединиться, пристать, пріютиться. Як би дома, то причалилась би до людей, а тут усе чужі. Павлогр. у. Він причалився на шпилечку. Кролевец. у.
Причаля́тися, ля́юся, єшся, гл. = Причалюватися. Ці шалопути не причаляються до нас, цураються людей. Павлогр. у.
Причанда́л, лу, м. Чаще мн. причанда́ли. Принадлежности. Левиц. Пов. 139. Гаманець з причандалом. О. 1862. I. 16. Люлька з усіма причандалами.
Прича́пати, паю, єш, гл. Приплестись. Причапали старі баби, охаючи. МВ. (О. 1862. I. 81).
Причапря́чити, чу, чиш, гл. Привести въ порядокъ. Нужа напала дитину, то я її причапрячила — обстригла та прибрала. Зміев. у.
Причаро́вувати, вую, єш, сов. в. причарува́ти, ру́ю, єш, гл. Привораживать, приворожить, приколдовать. Дівчинонька козаченька та й причарувала. Мет. 12.
Прича́стний, а, е. Относящійся къ причащенію, къ причастію. Прича́стна моли́тва. Молитва предъ причащеніемъ. Харьк. у.
Прича́стник, ка, м. 1) Тотъ, кто причащается. Багато причастників сьогодня було. Харьк. 2) Тотъ, кто причащаетъ. Господь зсилає до тебе причастника свого, в котрого запричастишся. Гн. II. 142.
Прича́стя, тя, с. Причастіе. Укра́сти прича́стя. Не быть въ день причащенія въ церкви на вечернѣ. Ном. № 139.
Причаща́ти, ща́ю, єш, гл. Причащать. Занедужала небога, — уже й причащали. Шевч. 115.
Причаща́тися, ща́юся, єшся, гл. Причащаться.
Причвала́ти, ла́ю, єш, гл. Прибрести. Еней по берегу попхався.... аж гульк — і в город причвалав. Котл. Ен. I. 15.
