Словарь української мови (1924)/причалювати
| ◀ причалити | Словарь української мови П причалювати |
причалюватися ▶ |
|
Прича́лювати, люю, єш, сов. в. прича́лити, лю, лиш, гл. 1) Причаливать, причалить, пристать къ берегу. Єв. Мр. VI. 53. Який вас враг сюди направив і хто до берега причалив? Котл. Ен. I. 16. До свого́ бе́рега прича́лив наві́ки. Умеръ. Ком. Пр. № 1106. 2) Подъѣзжать, подъѣхать. Причалили хури до комори, випрягли волів. О. 1862. VIII. 22. 3) = прибиватися, прибитися. Причалив до старого знайомого, щоб і Антося тут поставити, і самому перебути. Св. Л. 216. 4) Присоединяться, присоединиться, пристать. А до його причалило ще чоловік десять.