Словарь української мови (1924)/прицмокувати
| ◀ прицмокнути | Словарь української мови П прицмокувати |
прицупити ▶ |
|
Прицмо́кувати, кую, єш, сов. в. прицмо́кнути, ну, неш, гл. Причмокивать, причмокнуть. Ото смачна! — промовив Масюк, випивши чарку і прицмокуючи. Левиц. Пов. 199.