Приймачи́сько, ка, м. = Приймачище. Забув приймак-приймачисько хліба й соли взяти. Чуб. III. 127.
Приймачи́ще, ща, м. Ув. отъ приймак. Як приїхав приймачище, — зачав тещу бити. Чуб. III. 128.
Прийма́чка, ки, ж. Пріемышъ женскаго пола.
При́йми, мн. Въ выраженіяхъ: У при́ймах бу́ти, жи́ти. Быть пріемышемъ, жить въ чужой семьѣ. У приймах собака був да й хвоста збув. Посл. У при́йми приста́ти, у при́йми піти́. Не имѣя своего хозяйства, сѣсть на хозяйство жены въ ея домѣ. ЗОЮР. I. 46.
При́ймит, та, м. = Приймак. Кв.
Прийми́ти, му́, меш, гл. = Приняти. Гн. I. 157.
Прийми́тися, му́ся, мешся, гл. = Принятися. Тут приймилися зараз за діло. Федьк.
Прийня́ти, ся. См. Приймати, ся.
Прийо́м, му, м. 1) Пріемъ въ новобранцы; также и мѣсто, гдѣ онъ производится. Ой ставали до прийому а все в одну лаву. Нп. Та повезли до прийому, оддали в москалі. Шевч. 477. У прийому славний двір, — там нам буде перебір. Чуб. V. 997. 2) Бо́гу в прийо́м. Въ жертву Господу. Богу в прийом! — приказує титарь, ходячи з карнавкою по церкві. Рк. Левиц. Ум. Прийо́мочок. Чуб. V. 997.
Прийо́мний, а, е. Гостепріимный. Там для хліба-соли прийомний чоловік. Лебед. у.
Прийо́мочок, чка, м. Ум. отъ прийом.
Прийти́, ся. См. Приходити, ся.
При́йшлий, а, е. Будущій. Радив рушницю придбати добру на прийшлі часи. МВ. III. 144. Дай, Боже, діждати прийшлого року. Кременч. у.
Прика́дкуватий, а, е. О человѣкѣ: малорослый и толстый. Слов. Д. Эварн.
Прика́док, дка и дку, м. Небольшая кадка. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Прика́з, зу, м. Приказъ. Біда не знає приказу. Ном. № 2204.
Приказа́ння, ня, с. Заповѣдь. Прийшов Моисей з приказанями. Гн. II. 226. Десять приказаній Божих.
Приказа́ти. См. Приказувати.
При́казка, ки, ж. 1) Поговорка, пословица. Українські приказки, прислів'я і таке инше… Спорудив М. Номис. (Спб. 1863). 2) У Гребенки: басня. (Греб. 361).
Прика́зування, ня, с. Приговоръ, приговорка.
Прика́зувати, зую, єш, сов. в. приказа́ти, кажу́, жеш, гл. 1) Приговаривать, приговорить, примолвить. Піди до ополонки, устроми в ополонку хвіст та.... і приказуй, ловись, рибко, мала і велика. Рудч. Ск. II. 8. 2) Наказывать, наказать, распорядиться. Мені мати приказала, щоб я з вами не гуляла. Мет. 30. Ой мати дочку мала та її заміж дала; як давала, то приказувала, щоб у гості не бувала. Мет. 256.
Прикала́бок, бка, м. Пристройка, небольшое помѣщеніе, пристроенное къ большему; чуланчикъ, сарайчикъ; уголокъ, особое отдѣленіе въ кладовой, шкафу и т. п. Васильк. у. Засвітив самопальний сірничок, пішов у другий прикалабок, — коли гляне, аж висить чоловік неживий. Рудч. Ск. II. 180. Ум. Прикала́бочок. Там такий був маленький прикалабочок; туди складаємо було то трісочки, то кирпич, а иноді і курку закинемо. Екатериносл. у.
Прикара́бок, бка, м. = Прикалабок. Верхнеднѣпр. у.
Прикарю́чити, чу, чиш, гл. Приклеить столярнымъ клеемъ.
Прикача́ти, ча́ю, єш, гл. О бѣльѣ: немного выкатать.
Прикво́ктувати, тую, єш, гл. Сопровождать что-либо кудахтаньемъ. Поставили на покуть кутю з узваром. Грицько приквоктував, щоб неслись кури і дитинку вчив, держучи на руках. Г. Барв. 165.
Прики́дати, даю, єш, гл. Набросать сверху надъ чѣмъ. Закопає було добре в ямі та хащем прикидає. КС. 1884. VIII. 720.
Прикида́ти, да́ю, єш, сов. в. прики́нути, ну, неш, гл. 1) Прикидать, прикинуть, прибавить. До усякого місяця треба б було прикинути по скільки днів, щоб вийшло 12 місяців за ввесь рік. Ком. I. 38. 2) Примѣрять, примѣрить, сравнить. 3) Возвращать, возвратить, забраковавъ, сдѣланное, купленное. Позвав Кузьму Трохимовича та й поєднав його, щоб списав йому салдати, та щоб такий, як живий був, щоб і горобці боялися: „а буде яка хвалш, прикину, кае, тобі“. Кв. І. 9. Отак людям купувати! Як напалась: набери та й набери мені в базарі на попередник. Я набрала, а вона й не схотіла брати, а мені прикинула: не таке каже. Черн. у. 4) — слівце́. Ввернуть словцо. Левиц. Пов. 116. 5) — пеню́. Взвести бѣду, напраслину. Ще скажуть, що я вас отруїв та прикинуть пеню, що й копою не одбудеш. Кв.
